Нідерландські дослідники вперше показали, що астероїди та комети відіграють значну роль у постачанні органічних молекул до поверхні Марса.
Досі астрономи вважали, що головним джерелом органіки на червоній планеті були частинки космічного пилу.
Органіка на Марсі
Марсохід Curiosity (К’юріосіті) знайшов сліди органічних молекул на Марсі у 2015 році. Відкриття змусило дослідників замислитися над тим, як саме ці молекули потрапили на червону планету. Згодом астрономи дійшли до думки, що елементарні основи життя потрапляли на поверхню разом з частинками космічного пилу з міжпланетного простору.
Космічний пил можна знайти майже усюди. Він збирається на дахах наших будинків та осідає тонким шаром на поверхні інших планет.
Частинки космічного пилу товщиною менше за волосся людини. Джерело: Jan Braly Kihle/Jon Larsen
Міжнародна команда дослідників з Нідерландського інституту космічних досліджень (SRON), Університету Гронінгена, Утрехтського університету та Каліфорнійського університету у Санта-Барбарі вирішила, що теорії з космічним пилом недостатньо. Вчені припустили, що деяка частина органічних молекул також може переноситись за допомогою астероїдів та комет.
Щоби перевірити здогадку, дослідники створили комп’ютерну модель нашої Сонячної системи разом з сотнями тисяч астероїдів та комет. Декілька тижнів неперервного моделювання на суперкомп’ютері Peregrine (Сапсан) в Університеті Гронінгена надали свої результати.
Розрахунки показали, що на поверхні Марса щороку збирається близько 192 тонни вуглецю. Це можна порівняти з вісьмома повними вантажівками. Водночас, близько 129 тонн (67%) вуглецю надходить разом з міжпланетним пилом. Ще 50 тонн на рік, а це 26%, потрапляють на Марс разом з астероїдами. Комети виявились відповідальними за 13 тонн (7%) органічного матеріалу.
Дослідники встановили, що близько 33% органічних молекул потрапляє на Марс разом з кометами та астероїдами. На фото: композитний знімок верхньої частини гори Шарп, зроблений марсоходом К’юріосіті 9 вересня 2015 року. Джерело: NASA JPL-Caltech
Команда взяла за основу ряд відомих зразків органічних (вуглецевих) молекул, які раніше були знайдені на кометах та метеоритах, які знаходили на Землі.
“В нас досі не має вичерпної “бази даних” щодо конкретних типів органіки на астероїдах, кометах та міжпланетному пилі. Найкращі дослідження можна провести, якщо взяти зразок, наприклад комети 81P/Wild, отриманий космічним апаратом Stardust Spacecraft, чи метеоритів, які були зібрані на Землі (найвідоміший – Murchison meteorite),”
– розповіла Science Ukraine Катерина Францева, провідний автор дослідження з Університету Гронінгена –
“З усіх проведених досліджень ми знаємо, що органічні сполуки на усіх цих тілах схожі, але не ідентичні. Але, щоб робити якісь конкретні висновки, нам потрібно дослідити набагато більше зразків.”
Як повідомляють дослідники, нові дані матимуть значний вплив на майбутні та активні марсіанські місії. Марсоходам варто буде звертати більше уваги на ударні кратери від астероїдів, адже саме там має знаходитись велика кількість органічних молекул.
Результати дослідження також можна використати для оцінки можливого позаземного життя на екзопланетах.
“Поблизу інших зір також є екзоастероїди та екзокомети, які можуть засипати поверхню екзопланет вуглецем,”
– пояснила Францева –
“Якщо на їхній поверхні існує вода, тоді ви маєте необхідні інгредієнти для життя.”
Зараз увага дослідників прикута до Меркурія. Вони хочуть оцінити кількість води, яку можуть поставляти на поверхню першої планети астероїди та комети.
“Якщо вода потрапляє на Меркурій, то є 5-15% ймовірність, що ця вода може мігрувати в полярні області і там залишитись. Тому ми хочемо оцінити кількість води, яка б могла бути доставлена до планети і акумулюватись в полярних областях.”
– зазначила дослідниця.
Наступним кроком стане розширення моделі на інші зоряні системи. Якщо комети та астероїди визначають шанси на появу життя в інших світах, модель дослідників може допомогти кількісно розрахувати необхідні компоненти, принаймні, – для відомих нам форм життя.
“Одна з теорій формування життя на Землі – це транспорт води та органічних сполук за допомогою астероїдів і комет. Тому, теоретично, така сама теорія може спрацювати і для будь-якого іншого космічного тіла. Хоча, все одно, важливу роль відіграють “космічні умови” – відстань від зорі, атмосфера, яка може захистити від випромінювання зорі та космічних променів. І все за умови, що це “позаземне життя” має таку ж конфігурацію, як і ми.”
– підсумувала Францева.
Результати дослідження були прийняті до публікації у науковому журналі Icarus.
Icarus (2018), doi: 10.1016/j.icarus.2018.03.006; Earth and Planetary Astrophysics (2018), arXiv: 1803.03270.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.