Великий міліметровий радіотелескоп Атаками зафіксував сильні сигнали іонізованих молекул гідриду вуглецю (CH+) довкола галактик з інтенсивною зоряною формацією. Це відкриття може також пролити світло на історію народження зір у Чумацькому шляху.
Іонізований гідрид вуглецю або CH+ був першою з трьох молекул, яку науковці вперше зафіксували у міжзоряному просторі. Починаючи з 40-х років минуло століття, ця молекула залишалась практично не дослідженою. Через свою активність гідрид вуглецю вступає у реакції швидше за інші елементи, і це наштовхнуло науковців на думку, що CH+ може створювати кращі умови для формування зір у галактиках.
Нещодавно команда дослідників на чолі з Едіт Фальгарон використала Великий міліметровий радіотелескоп Атаками, щоби відстежити сліди молекул CH+ у віддалених галактиках, де відбувається активне народження зір. Їм вдалось ідентифікувати сигнали іонізованого гідриду вуглецю у 5 з 6 галактик, зокрема у Космічному віяли eso1012.
Візуалізація наближення до галактики eso1727a. Джерело: ESO
“CH+ є особливою молекулою. Вона потребує для формування багато енергії і є дуже реактивною, це означає, що вона має дуже короткий термін життя та не може далеко переноситися.”
– повідомив у прес-релізі астроном ESO Мартін Жваан.
Підживлювач зоряної колиски
Галактики з активним зореутворенням “є найбільш екстремальними двигунами, що формують зорі у Всесвіті, створюючи нові зорі впродовж більше як 100 мільйонів років”, пишуть дослідники у статті в Nature.
Такі темпи зореутворення пояснюються підживленням від навколишніх гігантських резервуарів холодного молекулярного газу, який рухається у напрямку ядра галактики, а також іншими зорями та, навіть, галактичними ядрами.
Візуалізація холодних потоків газу у віддалених галактиках. ALMA зафіксувала схожі вітри у галактиках з активним зореутворенням. Джерело: ESO/L. Benassi
У новому спостереженні астрономи побачили ударні хвилі газу, який складався з молекул CH+. Вони також підживлювались гарячими та швидкими потоками газу, які утворювались у зонах формування зір всередині галактик. Ці “вітри” дмуть у сторони та виштовхують матеріал назовні, однак частина цього матеріалу все ж захоплюється гравітаційними силами галактик та повертається у зону турбулентності.
В результаті, матеріал накопичується у турбулентних резервуарах прохолодного газу з низькою щільністю, простягаючись на 30 000 світлових років від галактичного ядра зореутворення.
Знімок Космічного віяла, зроблений телескопом ALMA. Галактика видається подвійною через гравітаційне лінзування. Джерело: ALMA (ESO/NAOJ/NRAO)/E. Falgarone et al.
Дослідники встановили, що самі по собі галактичні вітри не здатні заповнити новоутворені резервуари газу. Згідно з наявною теорією, матеріал постачають приховані потоки газу або матерія, яка залишилась після зіткнення галактик.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.