Дослідники з університету Кадісу, що в Іспанії? опублікували статтю, у якій проаналізували численні знахідки решток китів із регіону Гібралтару та Західного Середземномор’я. Вони дійшли висновку, що ще півтори-дві тисячі років тому у цьому регіоні жили принаймні два види вусатих китів, які нині тут не зустрічаються.
Історія китобійного промислу сягає своїм корінням доісторичних часів. Він пов’язаний з певними регіонами на Землі, де кити традиційно у великій кількості близько підходили до берега, а населення мало змогу на них полювати. При цьому вважається, що найбільшої шкоди китам людство почало завдавати з переходом до промислових методів полювання у 18-19 століттях.
Вид з повітря на ями для соління риби в руїнах стародавнього римського міста Баело Клавдія, неподалік іспанського міста Тарифа. Найбільші з них сягають 3 м у діаметрі. Дослідники вважають, що крім риби, в них також могли обробляти китове м’ясо. Джерело: D. Bernal-Casasola, University of Cadiz
Про вплив людини на поголів’я вусатих китів у більш ранні епохи досі було невідомо. Зокрема, Середземне море досі не розглядалося як арена активних сутичок між людьми та китами. Вусаті кити у Середземному морі трапляються й досі, але це поодинокі випадки. Раніше всі детальні повідомлення античних авторів про поведінку китів дещо збивали дослідників з пантелику: де вони могли їх спостерігати у такій кількості?
Життя китів у Середземному морі
Наприкінці 20 та на початку 21 століття археологи, що розкопували рибальські селища у Західному Середземномор’ї, почали знаходити рештки китів. Традиційно, ці селища звалися cetariae (від грецького ketos – велика риба). Але сучасні дослідження цих поселень дозволяють припустити, що cetus – кити, також мали до них відношення.
Атлантичний кит (Eubalaena glacialis) з дитинчам. Джерело: Public Domain
Найдивнішим же у знахідках було те, що біологи упізнавали у кістках рештки не фінвалів, малих смугачів чи кашалотів, яких і зараз можна інколи зустріти у цих водах, а сірого кита, якого нині не відшукати навіть Атлантиці. Цей вид тепер мешкає лише в Тихому океані.
Місця, де знайшли рештки китів. Джерело: 10.1098/rspb.2018.0961
У новому дослідженні вчені проаналізували 10 різних решток китів, знайдених у розкопках різних римських рибацьких поселень, що знаходилися на території сучасних Іспанії, Марокко та Алжиру. Найбільш розповсюдженими виявилися рештки атлантичного кита, який більше не заходить до Середземного моря, а також сірого кита. Ніхто досі навіть не підозрював, що сірий кит колись жив у Середземному морі.
Як традиційні промисли змінили екологію Середземного моря?
У часи Римської імперії ці тварини не просто заходили до Середземного моря крізь Гібралтар, але й були достатньо розповсюдженими. Щобільше, аналіз побуту мешканців селищ показує, що вони могли полювати на китів тільки з невеликих човнів, що означає, що тварини тоді близько підходили до берега.
Схоже, що промисел сірих китів був розповсюджений у Західному Середземномор’ї принаймні до третього, а можливо й до шостого століття нашої ери, поки падіння чисельності цих тварин не звело його нанівець. На атлантичному ж узбережжі промисел китів, у тому числі сірих, тривав до 20 століття, поки не був повністю або частково заборонений. Щоправда, атлантичний сірий кит до цього не дожив. У 18 столітті він був повністю винищений.
Сірий кит. Джерело: NOAA
Найважливіший висновок з усієї цієї історії – це те, що існують деякі питання, які людям зазвичай не приходять у голову. Наприклад, те, як діяльність людини у стародавні часи впливала на певні екосистеми, а зміни у цих екосистемах – на економіку певних суспільств. І відповіді на ці питання можна отримати тільки спільною роботою дослідників із різних галузей, як це сталося в історії з середземноморськими китами.
Читайте також: Кити-хижаки жили на території сучасної України – дослідник
Proceedings of the Royal Society B (2018), doi: 10.1098/rspb.2018.0961
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.