Метан, важливий продукт життя на Землі, раніше також знайшли на Марсі. У понеділок група дослідників не лише підтвердила його наявність на Червоній планеті, але й визначила його ймовірне джерело.

У 2004 році європейський зонд Mars Express вперше зафіксував сліди метану в марсіанській атмосфері. Однак деякі науковці мали сумніви, що зареєстрований рівень – 10 частинок на мільярд – був достатнім, щоби надати надійні результати для будь-яких висновків (для порівняння рівень метану в атмосфері Землі складає близько 1 875 частинок на мільярд).

Через десять років марсохід К’юріосіті також зафіксував підвищення рівня метану до 7 частинок на мільярд у кратері Ґейла, який утримувався в 154 км кратері декілька місяців.

К’юріосіті знайшов органічні молекули у осадових породах кратера Ґейла, де у прадавні части було озеро. Джерело: NASA/JPL-Caltech/MSSS

Проте вже за декілька років дослідники з місії К’юріосіті повідомили про фіксацію сезонних коливань рівня метану з піковими стрибками на 0,7 частинки на мільярд наприкінці літа у північній півкулі Марса. Втім, шестиколісний робот не визначив джерела, звідки надходили ці молекули.

“Ми не очікували побачити метан на Марсі, і його рівень не мав бути змінним, хіба що мало би бути активне джерело та активний канал,”

пояснила Бетані Егльман, планетолог з Каліфорнійського технологічного інституту.

Усі ці знахідки неабияк розбурхали астробіологів. Чому? Метан є доволі значним біомаркером активності живих організмів. Хоча цей газ також може утворюватися в результаті серії геологічних процесів, на Землі більша частина метану виробляється саме живими організмами.

Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Geoscience, розповідає про чергову реєстрацію метану в марсіанській атмосфері та наводить перше можливе джерело.

Спалахи над кратером Ґейла

Стрибки метану 2013 року неочікувано знайшли підтвердження у даних європейського орбітального зонда Mars Express.

Дослідники використали дані, отримані з бортового Планетарного спектрометра Фур’є апарата Mars Express між 2012 та 2014 роками. Останній займався дослідженням складу атмосфери в інфрачервоному спектрі, в якому випромінює та відбиває планета. Той самий інструмент надав дані про частинки метану в 2004 році, тож команда Марко Джуранна з Римського національного астрофізичного інституту сподівалась побачити схожі результати. І вони не помилилися.

“Дві абсолютно незалежні лінії дослідження вказали на одну й ту саму загальну зону найбільш імовірного джерела метану,”

– розповів AFP Джуранна.

Європейський зонд Mars Express виміряв 15,5 частинок метану на мільярд в марсіанській атмосфері над кратером Ґейла 16 червня 2013 року. Водночас, присутність метану також була зафіксована 24 годинами раніше бортовим спектрометром TLS марсохода NASA К’юріосіті.

Ілюстрація марсохода К’юріосіті у кратері Ґейла. Джерело: NASA/JPL-Caltech

Команда Джуранна розділила область навколо кратера сіткою 250 на 250 квадратних кілометрів та провела моделювання викидів газу для кожного з секторів мільйони разів. Інша команда дослідила зображення поверхні планети на наявність структур, які можуть відповідати тим, що виробляються метан на Землі.

Найбільш імовірним джерелом виявилися поклади метанової криги під шаром гірської породи, з якої, на думку дослідників, газ періодично випаровується в атмосферу.

Два незалежних підтвердження стрибків рівня метану в марсіанській атмосфері. Джерело: ESA

Джуранна погоджується, що присутність метану на Марсі не обов’язково пов’язана зі слідами життя на Марсі:

“Метан є важливим, оскільки він може бути індикатором мікробного життя. Однак життя не потрібне для пояснення цих реєстрацій, тому що метан може утворюватися в результаті абіотичних процесів.”

Нове дослідження не надало доказіва на користь існування життя на Червоній планеті. За словами вченого, сам по собі метан може робити внесок в життєздатність марсіанського середовища. Деякі типи земних мікробів здатні використовувати метан для отримання енергії та вуглецю.

Дві незалежні команди підтвердили присутність частинок метану в марсіанській атмосфері. Зрештою, метан на Марсі є і ми можемо розглядати його як можливе джерело палива для майбутніх місій на Червону планету.

Nature Geoscience (2019), doi: 10.1038/s41561-019-0331-94; ESA; The Conversation;

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.