Що спільного між дослідженнями, які проводяться науковими закладами та лабораторіями, і мистецтвом?
Сучасні астрономи, геологи та інші представники наукових кіл поступово перетворюються в митців – створюють саундтреки кліматичних змін, слухають і записують “шлюбні пісні” гренландських китів, випускають диски зі звуком комет, астероїдів та чорних дір, і називають все це іншомовним терміном science art (наукове мистецтво). Чи можна вважати роботу вчених мистецтвом – питання дискусійне. Відповідь на нього – в залежності від того, в які часи та кому його ставити, – може суттєво різнитись.
Навряд чи у Давньому Римі, економіка якого ґрунтувалася на праці рабів, наукові дослідження порівнювали з естетичним. Проте сьогодні, коли мистецтво увійшло практично до всіх галузей людської діяльності, це питання набуло неабиякої актуальності.
Суспільство XXI століття, захоплене новими технологіями, цілком погодилось би з тезою, що мистецтво – це не лише олійний живопис, художня кераміка, кінематограф чи музика. Про це говорив і радянський математик Яків Хургін, і американський фізик радянського походження Андрій Лінде. Тоді чому нас вводить в оману ідея про те, що деякі наукові дослідження можуть мати мистецьку вартість?
Часто наукове мистецтво піднімає питання про технології майбутнього та їхній вплив на наше життя: як віртуальний світ розбещує людську цивілізацію, чим роботизація небезпечна для людини, як взаємодіють машини та люди на ринку праці, чи може людина зрозуміти мову кажанів? Відповіді на ці та інші питання шукають представники сайнс-арту. Ними можуть бути вчені або художники, які створюють/реалізують свої проекти з максимальним залученням наукових працівників.
Самі вчені вважають своє заняття мистецтвом. Таку інтерпретацію пов’язують із твердженням Альберта Ейнштейна, який говорив, що мистецтво та наука – це гілки одного й того ж дерева. Справді, у цих форм діяльності багато спільного.
Дослідження вимагають творчості, а самі дослідження надихають митців.
І науковці, і митці змінюють світ, підштовхують до осмислення соціальних проблем, відкривають нові контексти для сприйняття. Однак, є і відмінності. Вчений під час вирішення конкретного наукового завдання керується логікою, чого не скажеш про митців, які часто замінюють логічні зв’язки ірраціональними.
Професіоналів обох сфер об’єднує те, що й ті й інші – творці. Поряд з музикантами, скульптурами та мультиплікаторами, митці та науковці намагаються створити щось вартісне. Розробки останніх іноді впливають на весь світ: мало хто буде сперечатися, що теорія чорних дір, розроблена Стівеном Гокінгом, настільки ж важлива для людства, як, наприклад, робота Огюста Родена “Мислитель”. Різниця – лише в інструментах.
Якщо художнику для створення шедеврів образотворчого мистецтва знадобиться полотно, то в сайнс-мистецтві як матеріал для твору використовується технологія або наукова ідея. Скажімо, виміри рівня шуму всередині лісу, або результати моніторингу сейсмічної активності вулкану, коливання сонячної радіації, акустичні природні аномалії, відео або аудіо записи комунікативної поведінки тварин тощо. Цікаво, правда?
Артур Міллер писав:
“Мистецтво і наука відіграють рівні ролі в наших пошуках зрозуміти світ, в якому ми живемо.”
Однак сайнс-арт художника цікавить не лише як процес пізнання, а й передача одержаних наукових знань та реалізація власних творчих амбіції.
Таким чином, на межі технологій та мистецтва з’явилася нова культурна течія – сайнс-арт, яка вже встигла за свою порівняно недовгу історію стерти кордони між наукою та мистецтвом.
Як же відчути ту тонку межу, яка відрізняє “сайнсмистецькі” проекти від просто наукових? Деякі вчені стверджують, що ніякої межі немає. Сайнс-артист і є творцем, тільки його проекти наповнені декораціями та спецефектами. Вони відкриті та гнучкі, орієнтовані на потреби глядацької аудиторії певного культурного простору. Їхні ідейні натхненники – вчені, які піддалися спокусі перетворити свої наукові знання на твір мистецтва. І ось деякі з них.
Стеларк
Ще на початку своєї наукової кар’єри професор мистецтва та робототехніки Університету Карнегі-Меллон Стеліос Аркадіу на прізвисько “Стеларк” зрозумів, що медичні відкриття та досягнення мають величезний художній потенціал. 20 років свого життя вчений витратив на доповнення власного тіла пристроєм для прослуховування.
Після проведення хірургічних операцій на руці Стеларк став частим гостем міжнародних арт-подій. Фото: Stelarc.org
У 1980 році творчий задум Стеларка реалізували хірурги. Вони вживили під шкіру австралійцю біополімерний каркас у формі вуха, який протягом 6 місяців обростав живою тканиною.
Ілля Федотов-Федоров
Слова французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері про те, що “захищаючи природу і примножуючи її багатство, ми робимо ще один крок до процвітання” все частіше знаходять своє підтвердження в роботах молодих митців XXI століття. Один з тих, хто транслює цей меседж сьогодні – російський вчений-художник Ілля Федотов-Федоров.
За допомогою біологічних об’єктів вчений планує привернути увагу людей до проблем екології. Ілля Федотов-Федоров відстежує процеси деградації біорізноманіття в світі. Його проект “Колекція рожевої книги” являє собою збірку тих рослин і комах, які можуть зникнути у найближчому майбутньому.
З виставки “Музей отрут” Іллі Федотова. Джерело: Anna Nova Art Gallery
В березні цього року художник-дослідник презентував нову експозицію “Музей отрути”. На цей раз Федотов-Федоров замислився над тим, як у віртуальному просторі захиститися від інформаційного бруду. Розглядаючи Інтернет як нове середовище існування людини, вчений дійшов висновку, що необдумане поглинання інформації є небезпекою для людини.
На підтвердження тези про те, що Інтернет є накопичувачем отруйної інформації, Ілля Федотов-Федоров зібрав низьковартісні тексти з мережі – від небезпечної методики схуднення, яка може завдати шкоди здоров’ю, до пропаганди нетрадиційної медицини. “Музей отрут” аналізує глобальну проблему правдивості інформації, розмежування правди, вигадки та відвертої брехні. В умовах інформаційної війни, яку веде Росія проти України та Заходу, тема, дійсно, актуальна.
Пола Гаетано Аді
Окремо варто розповісти про аргентинську художницю Полу Гаетано Ади. Основний предмет її пошуків – вплив сучасних технологій на людське тіло. На хвилі всесвітньої зацікавленості штучним інтелектом Пола Гаетано Аді створила робота Алекситимію, який при контакті з людьми починає пітніти.
Джерело: paulagaetanoadi.com
Що цікаво, ім’я було обрано не випадково. У психології є такий термін, як Алекситимія (грец. a – заперечення, lexis – слово, thyme – почуття), який означає нездатність людини до усвідомлення, виразу та опису власних почуттів, емоцій і, взагалі, душевного стану. Його вивченням займались такі вчені, як М. Ламлі (Lumley M) П. Сіфнеос (Sifneos P) та Л. Стеттнер (Stettner L.). Вчені з’ясували, що люди, які страждають на цю недугу, не в змозі зарадити своїм емоціям, їм не властиво співчувати будь-кому чи проявляти жалість.
Євген Чернишов
Іноді доводиться чути, що science art – це тренд західного походження, але це не зовсім так. В Україні теж є митці, які працюють з науковими ідеями, експериментують з візуальними ефектами та займаються дослідницькою діяльністю. Звісно, їх можна порахувати на пальцях однієї руки. Так, це, здебільшого, самоук, але вони є і вже встигли заявити про себе.
Яскравим представником напряму science art в Україні є Євген Чернишов – сучасний художник, засновник та лідер SYN Art Group. Завдяки його проекту Enlightenment (Просвітлення) Україну почали сприймати як серйозного гравця у контексті світового культурного поля. Сподіваюсь, що це тільки початок, а подальша співпраця художників з науковими інститутами і лабораторіями, принесе хороші плоди.
Зрештою, синтез мистецтва та науки дає змогу зробити фізичні, хімічні та біологічні явища більш наочними. Що більше, сайнс-арт дозволяє припускати, як і в якій мірі те чи інше явище вплине на наше майбутнє. Подібні проекти вселяють оптимізм та додають упевненості в майбутньому.
Якщо раніше вважалося, що сходинками наукового пізнання можуть підніматися тільки вчені, то сьогодні представники сайнс-арту розвінчують цей міф. Сучасне мистецтво в руках креативних, наполегливих, талановитих відчайдух, які дивляться на світ через призму науки та мистецтва.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації, опублікованої у розділі “Сайблог”. Будь-який передрук матеріалів без дозволу автора заборонений.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.