Американські дослідники створили еволюційну математичну модель, яка пояснює тенденції виникнення війн через культурне наслідування певних моделей поведінки.
Ця ідея цікава тим, що вона пояснює походження та розповсюдження війн не звертаючись до традиційних біологічних чинників.
До нині вчені створили чимало теорій, які б пояснювали, як між різними людськими популяціями виникають конфлікти. Зазвичай, пояснення зводиться до боротьби за один із трьох ресурсів: їжу, територію чи сексуальних партнерів. Як неважко помітити, ці чинники є суто біологічними і однаково добре можуть бути застосовані як до людей, так і до багатьох інших живих істот.
Монгольська імперія, що швидко підкорила величезні території, однак так само швидко зникла. Джерело: Semantic scholar.
Однак люди зі своєю здатністю активно передавати культурну інформацію і керуватися передусім нею, а не генетичними програмами, часто просто “не вміщуються” у суто біологічні поняття. Точніше, вже майже стало нормою говорити про те, що на останніх етапах розвитку людства культурна та біологічна еволюції йшли пліч-о-пліч.
“Воїни” та “скотарі”
У новому дослідженні антропологи змоделювали людське населення, що складається з великої кількості груп, що взаємодіють між собою. При цьому, у популяції були присутні особи, що є носіями одного з двох типів культурних традицій. Це могли бути «воїни», що можуть себе захистити у зіткненні, але погано розмножуються. А могли бути «скотарі», що розмножуються добре, але ніяк не вміють себе захищати.
Мирне пасторальне суспільство. Фото: Adriana Semensato.
Ще у моделі з окремими групами людей могло відбуватися три типи подій. Група могла повністю зникнути за повністю несприятливих обставин. Група могла розділитися на дві, якщо вона ставала занадто великою. Нарешті, між двома групами, як результати переваги у них «воїнських» культурних традицій, могло статися зіткнення. Так результатом зіткнення могло стати або повне знищення переможцем переможеного, або передача йому своїх культурних традицій.
Для існування групи була необхідна наявність у ній і «воїнів» та «скотарів», однак, як виявило моделювання, їх співвідношення при цьому може значно варіюватися з часом і призводити до різних наслідків. Якщо параметри, які визначають співвідношення двох класів людей, схильність до конфлікту та переважання «знищення» чи «передачі культури» при перемозі, визначені наперед, то в залежності від початкових умов можна отримати як війну всіх проти всіх, так і мирне співіснування.
Цікавим також виявився результат, що при повній неможливості передачі свого «культурного коду» агресія не є вигідною для змодельованих груп. Якою б великою не була кількість «воїнів» у групі, вони просто не встигають знищити усі «мирні» групи швидше, ніж ті розмножуються. Перевагу, незалежно від відсотка «воїнів» у них, отримують ті групи, які не розпочинають конфліктів.
Нульова здатність до нав’язування культури знижує агресивність та кількість воїнів (А), максимальна – підтримує їх на максимальному для виживання рівні (В). Вільна коеволюція призводить до максимізації усіх трьох параметрів (С). Джерело: 10.1073/pnas.1810404116
Але коли дослідники дозволили усім цим параметрам еволюціонувати, тобто випадково змінюватися з наслідуванням найбільш вдалих варіантів, результат став менше залежати від початкових умов. Виявилося, що незалежно від початкових умов перевагу отримують групи, у яких одночасно переважають «воєнні» традиції та схильність нав’язувати власну культуру.
У цьому випадку ці дві культурні традиції починають коеволюціонувати та швидко поширюються серед змодельованих людських спільнот. Фактично, агресивні «нав’язувальники» копіюють свій культурний код аж до того моменту, коли всі навколо не перетворяться на їм подібних. Водночас, загалом здатність до відтворення популяції сильно знижується, а зв’язка «агресія-нав’язування культури» виявляється настільки ефективною, що підтримується відбором навіть тоді, коли «нав’язування культури» загрожує групі-переможцю існуванням. А у деяких випадках дослідники навіть спостерігали масову загибель груп, які настільки захопилися війною, що забули про розмноження.
Математика та історія
Це певною мірою суперечить попереднім моделюванням, які спиралися на класичні екологічні моделі. Фактично мова йде про те, що культурна еволюція здатна підтримувати такі культурні традиції, що загрожують існуванню не тільки окремих людей, але і цілих груп. Це досить несподіваний результат, який, до того ж, може виявитися особливістю саме цієї культурної моделі. Самі дослідники визнають, що модель занадто проста, щоб пояснювати усе різноманіття явищ, що спостерігаються при війнах.
Проте це одне з перших досліджень, у яких дослідники спробували застосувати математичні моделі до культурних процесів. І це моделювання вже дало результат, над яким варто поміркувати. Чи мало було в історії випадків, коли дві потужні військові держави настільки ослабляли одна одну війною, що перевагу отримувала третя, менш потужна від початку? Чи мало було в історії завойовників, які залишили підкореним народам у спадок переважно жагу до завоювань? Які механізми призводять до утворення імперій і розчиненню у їхньому котлі народів, для підкорення яких метрополія не прикладає таких вже великих зусиль?
PNAS (2019), doi: 10.1073/pnas.1810404116;
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.