Через три місяці з моменту зближення з астероїдом Рюгу японський космічний зонд Хаябуса-2 висадив на поверхню космічного тіла пару дослідницьких роверів. Тепер перед ними стоїть важливе завдання – зібрати якомога більше унікальної інформації про походження Сонячної системи.
Перші ровери на поверхні Астероїда
Наприкінці тижня японське космічне агентство JAXA повідомило, що їм вдалося здійснити першу в історії посадку дослідницьких роботів на поверхню астероїда.
Знімок поверхні астероїда Рюгу з Ровера-1A, зроблений під час “стрибка” 22 вересня близько 5:44 ранку. Яскрава пляма праворуч виникла через сонячне світло. Джерело: JAXA
21 вересня близько 7:06 за київським часом два компактних роботи MINERVA-II1 від’єднались від зонда Хаябуса-2, що знаходився на орбіті навколо Рюгу, та попрямували до поверхні астероїда. В японському агентстві підтвердили, що обидва ровери здійснили успішну посадку та почали передавати перші дані та зображення.
Знімок з Ровера-1A, який щойно від’єднався від станції та прямує на поверхню Рюгу (зроблений 21 вересня близько 7:08). У верхній частині зображення видно міжпланетну станцію Хаябуса-2. Джерело: JAXA
Перші знімки та телеметрія показують, що принаймні один ровер розпочав рух поверхнею.
MINERVA-II1 стали першими мобільними роверами, які здійснили посадку на поверхню астероїда.
“Я дуже пишаюся тим, що нам вдалось реалізувати новий метод космічних досліджень малих небесних тіл”
– розповів AFP Ючі Цуда, керівник проекту з JAXA.
Слідами Хаябуси
Хаябуса-2 зробив те, що не вдалося зробити під час місії Хаябуса у 2005 році. На цей апарат вагою всього у 510 кілограмів було покладено одразу кілька неймовірних завдань. По-перше, він повинен був стати одним із перших апаратів, який використовував іонні маршеві двигуни. По-друге, він не просто мав сфотографувати зблизька астероїд Ітокава, але й висадити на нього мікроровер. По-третє, він мав сам сісти на астероїд узяти зразки ґрунту та повернути їх на Землю.
Хаябуса над астероїдом Ітокава 19 листопада 2005 року. Джерело: ISAS / JAXA
Але в 2005 році усе пішло шкереберть. Робот, який призначався для висадки, не зміг правильно торкнутися поверхні астероїда та відлетів у космос. У самого Хаябуси не спрацювала правильно система забору зразків і відбувся збій комп’ютера, внаслідок чого зв’язок з апаратом було втрачено на півроку. До того ж із проблемами працювали іонні двигуни.
До палацу морського дракона
Зрештою, через сім років замість запланованих чотирьох апарат таки зміг дістатися Землі та скинути капсулу, у якій виявилося усього кілька часток матеріалу з астероїда. Головним здобутком цієї місії стали не ті декілька піщинок, що доставив Хаябуса, а й досвід боротьби з проблемами, який дістали спеціалісти японського космічного агентства JAXA під час боротьби за успіх місії.
Капсула зі зразками астероїда Ітокава з космічного апарата Хаябуса приземлилася у австралійській пустелі 13 червня 2010 року. Джерело: JAXA
Тож вони вирішили надіслати майже ідентичний апарат до іншого навколоземного астероїда, який до того навіть не мав власного імені. Тільки цього разу інженери врахували у конструкції міжпланетної станції увесь досвід попередньої невдачі.
Підриви та дослідження поверхні Рюгу
Діаметр астероїда Рюгу складає всього близько 800 м, тож умови для пересування роверів на його поверхні значно відрізняються від марсіанських через дуже малу гравітацію. Однак інженери з JAXA використали цю обставину як перевагу та обладнали ровери спеціальними пристроями для стрибків в умовах слабкого тяжіння.
Обидва роботи MINERVA-II1 будуть підстрибувати та ширяти на висоті до 15 метрів над поверхнею. Такий унікальний для роверів спосіб пересування відкриває додаткові можливості для дослідження поверхні Рюгу.
Знімок поверхні астероїда Рюгу з Ровера-1B одразу після від’єднання від міжпланетної станції Хаябуса-2 21 вересня, о 7:07 ранку. Джерело: JAXA
Наступного місяця Хаябуса-2 скине на Ругю двокілограмовий циліндр. Пристрій має підірватися над поверхнею астероїда, утворивши невеликий кратер, з якого в атмосферу потрапить “свіжий” матеріал. Так дослідницький апарат зможе проаналізувати речовину, яка залишилась захищеною від жорсткого випромінювання впродовж мільйонів років.
У цих зразках цілком можуть бути приховані відповіді на питання про зародження життя в Сонячній системі. Якщо дослідники знайдуть у тілі Рюгу космічні органічні будівельні блоки, вони зможуть порівняти їх з тими, що стали основою життя на Землі та зробити цікаві висновки.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.