Кити у прадавніх океанах мали гострі хижацькі зуби, подібні до тих, що ми бачимо у левів сьогодні. До такого висновку прийшли дослідники з Австралії, які поставили під сумнів теорії, які стверджували, що у далекому минулому кити використовували зуби для фільтрації свого корму.
Зараз у природі існують дві групи китів: зубасті кити косатки та вусаті кити, які використовують особливі щетиноподібні структури у роті для фільтрації планктону та дрібної риби з води.
Палеонтологи з Університету Монаша та Музею Вікторії використали 3D сканери для аналізу та створення цифрових моделей зубів з викопних решток вусатих китів та сучасних ссавців з різних колекцій.
Так дослідникам вдалось встановити важливий факт – зуби у стародавніх вусатих китів, пращурів південного австралійського та синього китів, значно відрізнялися і були набагато гострішими.
Пращури вусатих китів мали гострі зуби для полювання за здобиччю
Гострозубі кити
“Ці результати вперше говорять про те, що стародавні вусаті кити мали надзвичайно гострі зуби з однією функцією – розрізати плоть їхньої здобичі.”
– розповів Ерік Фіцджеральд, керівник відділу палеонтології хребетних у Музеї Вікторії –
“На відміну від поширеної думки багатьох людей, кити ніколи не використовували свої зуби як сито, натомість вони розвинули свою автентичну техніку фільтрування їжі пізніше, можливо, після того, як їхні зуби були втрачені.”
Попередні дослідження вказували на те, що стародавні кити використовували зуби для фільтрування їжі, виставляючи їх у зигзагоподібну структуру так само, як це роблять деякі види сучасних антарктичних тюленів.
Відкриття, яке було опубліковане цього тижня у журналі Biology Letters означає, що “кити повністю перевернули свою біологію годування догори дриґом”.
Щоби остаточно з’ясувати, як найбільші ссавці на планеті еволюціонували, щоби харчуватися найдрібнішими видами, знадобляться додаткові дослідження. Однак кити вже ніколи не будуть для нас лише милими та граціозними велетнями, що живуть в океанах. Вони виявились нащадками дуже великих та агресивних хижаків, які все ж заслуговують на майбутнє.
Biology Letters (2017), doi: 10.1098/rsbl.2017.0348
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.