У IBM створили одну макромолекулу, яка здатна боротися з усіма видами наявних вірусів, від Еболи та вірусу Зіка до звичайного грипу.
У світі не припиняється запекла боротьба між вірусами та науковцями. Поки у лабораторіях розробляють нові вакцини, сам вірус дуже часто встигає видозмінитись, що значно ускладнює завдання вірусологам. Саме тому лікарі переходять до нової вакцини проти грипу чи не щороку. Щоби приборкати цю перешкоду, науковці з IBM та Інституту біоінженерії та технологій у Сингапурі звернулись до особливостей, які об’єднують усі різновиди вірусів. Вони розробили новий тип макромолекули, яка здатна лікувати клітини практично від усіх типів клітинних паразитів і, навіть, захистити нас від вірусних захворювань заздалегідь.
Зазвичай, ціллю вірусологів стають ланки ДНК та РНК, які знаходяться всередині вірусної структури. Однак ці ділянки дуже відрізняються у різних вірусів, а також часто видозмінюються через постійні мутації. Саме тому дослідники сфокусували свою увагу на глікопротеїнах, складних білках, зосереджених назовні вірусних оболонок. Глікопротеїни дозволяють вірусам приєднуватись до живих клітин та інфікувати їх своїм “шкідливим кодом”.
Використовуючи ці знання, дослідники розробили одну гігантську молекулу — макромолекулу, яка складається з набору менших молекул. Отримана хімічна конструкція має декілька ключових особливостей, які надають їй серйозний інструментарій для боротьби з вірусами. По-перше, вона притягує до себе віруси за допомогою електростатичного заряду на її поверхні. Приєднуючись до вірусу, вона блокує його, запобігаючи ураженню здорових клітин. Потім макромолекула знижує кислотність вірусу, що позбавляє його механізму відтворення або реплікації.
По-друге, вчені надали макромолекулі додаткове озброєння у вигляді цукру манози. Цей різновид цукру прикріпляється до імунних клітин та допомагає їм ефективніше вбивати вірусну інфекцію.
Теорія та експеримент
Дослідники випробували нові ліки у лабораторії зі зразками лихоманки Денге та вірусу Ебола. Вони встановили, що макромолекула працює саме так, як вони й очікували. Молекули приєднувалися до глікопротеїнів на поверхні вірусів та зменшували кількість вірусів. Після цього маноза запобігала інфікуванню вірусами здорових клітин.
Робота науковців демонструє, що вірусологи рухаються у правильному напрямку: до розробки антивірусних препаратів широкого спектру дії. Звучить це наче панацея, однак нова розробка ще має подолати чималий шлях лабораторних та клінічних випробувань.