Крихітні частинки пластику в прямому сенсі заполонили планету. Дослідники знаходять частинки мікропластику майже всюди: від океанів та повітря до міських водогонів та пляшок на полицях супермаркетів.

Однак нове пілотне дослідження також показало чергове місце, де науковці змогли виявити частинки мікропластику – людські екскременти.

Пластик всередині нас

Мікропластиком називають крихітні, ледве помітні людському оку частинки пластику всіх різновидів. Якщо частинка пластику має довжину менш як 5 міліметрів, згідно з визначенням NOAA, вона вважається мікропластиком.

Проблеми почались ще всередині минулого століття, коли ці частинки почали активно розповсюджуватися в навколишньому середовищі. Їхні розміри не змінюють факт довготривалого розпаду – від сотень до тисяч років, – але допомагають їм з легкістю проникати та накопичуватись в тканинах багатьох організмів на Землі. Цей неприродний процес називається “біологічною інтеграцією в організми“.

У 2014 дослідники підрахували, що в земних океанах плаває або осіло на океанічне дно від 15 до 51 трильйона індивідуальних частинок мікропластику. Ця маса має вагу від 93 до 236 тисяч тонн.

Виробники зубних паст додають мікропластик у якості твердого абразиву. Фото: George Becker

Мікропластик з’являється з різних джерел, зокрема промислових та побутових пластикових відходів, які постійно подрібнюються у менші частинки. Але ми також виробляємо його навмисно: пластикові мікрогранули додають у косметику як пілінг, зубні пасти та інші засоби для чистки поверхонь. Тож, коли мікропластик потрапляє до каналізації, він постійно знаходить шлях до річок та океанів.

“Пластик поширений в повсякденному житті, і люди піддаються впливу пластику з різних боків,”

розповів виданню Deutsche Welle провідний дослідник Філіп Швабл –

“Особисто я не очікував, що кожен зразок надасть позитивний результат.”

Дослідники проаналізували зразки випорожнень восьми дорослих людей з Європи та Азії та виявили мікропластик у кожному з них.

Команда Швабла використала інфрачервоний мікроспектрометр, щоби “просвітити” кал та встановити спектри поглинання різних матеріалів у його складі.

PP та PET пляшки є основним джерелом потрапляння мікропластику в наш організм. Фото: George Becker

Серед 10 типів мікропластику, які вони шукали, зразки пацієнтів містили усі, крім одного.

“Усі учасники у своєму калі мали PP та PET частинки, які є основним компонентом пластикових пляшок та кришечок,”

– додав Шваб.

За словами Шваба, він не очікував, що 100% зразків покажуть позитивний результат. І хоча вибірка людей була невеликою, можна припустити, що більш як половина людей на Землі також містить мікропластик в організмі.

Оскільки піддослідні вели журнали харчування, вчені дійшли висновку, що основними джерелами мікропластику стали рідини з пластикових пляшок, а також риба та інші морепродукти.

Мертвий альбатрос з пластиковими відходами у шлунку. Фото: Chris Jordan

Нове відкриття лише трохи відкриває завісу на масштаби проникнення мікропластику в нашу травну систему. Однак, чи повинно нас це дивувати, якщо ми постійно знаходимо частинки пластику у морських та прибережних тварин?

Досі не з’явилося жодного дослідження, яке б визначило негативний вплив мікропластику на організм людини та ризики, пов’язані з його присутністю всередині нас. Дослідження на інших тваринах вже показали, що прихований від ока пластик здатний зашкодити кишківнику, перешкоджати засвоєнню заліза та навіть потрапляти у кровообіг.

Екологи та біологи вже давно заявляли про нищівний вплив пластикового сміття на довкілля та тваринний світ. Схоже, нам потрібні додаткові дослідження пливу мікропластику на людей, щоби краще зрозуміти це.

UEGJ (2018), doi: 10.1177/2050640618792817

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.