Океан, лава чи льодовики? Як Марс виглядав у минулому

Центральна частина долини Осуга, яка простягається на 164 км. Ширина долини сягає 20 км, а глибина – 900 м. ESA/DLR/FU BERLIN, CC BY-SA 3.0 IGO

Команда дослідників проаналізувала знімки марсіанських долин від апарата Mars Orbiter, які досі вважалися свідченням існування у минулому річок на червоній планеті.

Вони дійшли висновку, що далеко не всі з них є результатом діяльності постійних потоків води. З цього випливає, що минуле Марса вчергове виявилося не зовсім таким, як ми собі його уявляли нещодавно.

“Річкові долини”

Мережа схожих на річкові долин була відкрита на Марсі ще у 1971 році апаратом «Марінер-9». Відтоді автоматичні станції, які прибували до червоної планети, фіксували усе нові й нові “річкові долини”, які були зосереджені переважно у Південній півкулі планети. Відповідно до цих знахідок, вчені відтворили клімат Марса у перші два мільярди років його існування. Загальноприйнятою думкою було те, що на Марсі протікали стабільні річки. З часом такий погляд став переважати й у літературі.

Знімок поверхні Марсу, отриманий станцією “Вікінг” у 1976 році. Джерело: Т

Але Анна Грау Галофре та її колеги засумнівалися у тому, що абсолютно усі деталі рельєфу Марса, які описані як річкові долини є такими насправді. Вчені нарахували таких об’єктів на марсіанській поверхні майже 60 тисяч. І вони достатньо сильно відрізняються між собою. На Землі ми теж маємо багато схожих форм рельєфу, які походять на річкові долини, але утворені іншими чинниками.

Алгоритм для форм рельєфу

Крім, власне, постійних наземних потоків води, подібні форми рельєфу утворюють ще підтоплення від підземних потоків води, рух льодовиків та потоки води під льодовиками. Тож дослідники вирішили оцінити, чим різні типи долин на Землі відрізняються один від одного. Вони виокремили шість факторів, які можуть характеризувати долину і за допомогою комп’ютера встановили різновиди цих долин на Землі.

Прадавній Марс частково вкривали льодові щити. На ілюстративному фото – шельфовий льодовик Туейтса у Західній Антарктиді. Джерело: James Yungel / NASA.

Далі з майже 60 тисяч долин на Марсі дослідники обрали 10276, які на знімках було видно найкраще і які об’єднуються у 66 мереж долин. До цих мереж долин і застосували розроблений механізм. Виявилося, що із цих систем долин алгоритм «упізнав» як сформовані постійними наземними потоками 14. Слідами підльодовикових потоків виявилися 22 системи долин. Тільки 9 мереж долин виявилися наслідком руху самих льодовиків. І лише три з досліджуваних систем виявилися схожими на результат просадних процесів від дії підземних вод. Нарешті, 18 мереж долин алгоритм не зміг впевнено віднести до жодного з типів.

Схоже на те, що найбільша доля марсіанських долин (третина) є результатом дії вод, що колись текли під льодовиками Марсу та дренували їх. Не дивно, що на Землі найбільш схожі структури має полярний канадський острів Девон. Він являє собою приполярну пустелю, яка теж вкрита слідами від підльодовикових потоків.

Життя на Марсі серед льодовиків

Дослідники зауважують, що отриманий результат свідчить про те, що Нойську еру значна поверхня Марса могла бути вкритою масивними льодовиками. І океан, який у ті часи існував у Північній півкулі планети, живився не стільки водами річок, скільки водою, що витікала з-під льодовиків, які повільно сповзали у нього.

Візерунки вічної мерзлоти на поверхні острова Девон нагадують поверхню Марса. Джерело: Anthonares/Wikimedia Commons

З іншого боку, це зовсім не означає, що умови для існування життя на Марсі від того були менш сприятливими. Навпаки, не треба забувати, що Марс дуже рано втратив своє магнітне поле. А отже, радіаційних поясів, у яких “застрягають” високоенергетичні частинки з космосу, у нього не було вже 2-3 мільярди років тому. І крижані щити цілком могли виконувати функцію додаткового захисту тендітного життя від космічної радіації.

Крім досліджень Марса розробники алгоритму планують використати його і на Землі. Зокрема, планується розкрити загадку того, як виглядала Північна півкуля під час останніх зледенінь. А в перспективі можливі також дослідження того, які річки протікали та нині течуть в Антарктиді, яка вкрита кригою вже 35 мільйонів років.

Nat. Geosci. (2020), doi: 10.1038/s41561-020-0618-x.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

9 Shares:
Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Перегляньте також
Далі

Застосування інфрачервоних спостережень дозволило уточнити відстань до 150 мільйонів зір, відкритих “Gaia”

Дані з космічного телескопа Gaia та Європейської південної обсерваторії допомогли дослідникам встановити відстань до 150 мільйонів зірок.