Чергова знахідка найдавніших решток Археоптерикса підтверджує еволюційну теорію

Нещодавно у Північній Баварії знайшли рештки вкритої пір’ям істоти, яка жила близько 150 мільйонів років тому. Це не та новина, яка перевертає усі відомі еволюційні теорії, оскільки мова йде про археоптерикса – пернату істоту, яка є практично у кожному підручнику з біології.

Проміжна ланка

Знахідка цього, одинадцятого в історії розкопок археоптерикса має скоріше символічне значення, адже нам вже багато відомо про цю істоту, будову її скелету, знаємо, як вони зростали та у яких умовах жили. Проте, ми все ще не в змозі точно сказати, ким вони були.

Археоптерикс
Нещодавно відкритий (одинадцятий), геологічно найстаріший зразок Археоптерикса. Джерело: O. Rauhut, LMU Munich

Варто згадати, що першого археоптерикса знайшли через два роки після того, як Чарльз Дарвін опублікував свою працю “Походження видів“. Знайшли його на тому самому місці, де і теперішнього та всіх інших археоптериксів – у Баварії. У той час вченим були конче необхідні “перехідні ланки”, які б поєднували у собі риси різних істот, і археоптерикс з зубами, але без кілевої кістки, дуже добре підходив під визначення такої ланки.

Цей період характеризувався панівною думкою, що одні групи живих істот є більш примітивними у порівнянні з іншими, і тому наявність пір’я дозволила дослідникам стверджувати, що то не просто плазун, а перший в історії Землі птах. І саме у такому статусі “першого птаха” він став відомим широкому загалу.

Археоптерикс Берлін
Скам’янілі рештки археоптерикса у Берліні. Джерело: people.ohio.edu

Треба сказати, що по мірі того, як палеонтологи знаходили викопні рештки різних тварин, стало зрозуміло, що ніякої ієрархії між різними “класами” живих істот не існує, і перехідні форми можна відносити як до однієї групи, так і до іншої, або взагалі не відносити ні до чого. Але на статус “першоптаха” археоптерикса це жодним чином не вплинуло, оскільки хронологічно він лишався найдавнішим представником птахів.

Так само не похитнуло його позицій встановлення того факту, що динозаври сімейства дромеозаврид мали пір’я. Оскільки вже тоді було ясно, що дромеозавриди дуже близькі до археоптерикса. Стало зрозумілим, що хтось з них і був предком археоптерикса.

Протоавіс паратип
Паратип протоавіса (Protoavis texensis), згідно з Chatterjee (1991). Джерело: Chatterjee, S. (1991)

Серйозна дискусія виникла лише тоді, коли у 1984 році у Техасі знайшли рештки тварини, яку назвали “протоавісом“. Цей вид виявився на 65 мільйонів років старшим за археоптерикса. Істота не мала жодного стосунку до дромеозаврид, а набір “пташиних” ознак був у неї зовсім іншим. Багато хто і досі використовує це як аргумент про те, що птахи мали декілька центрів виникнення. Проте значна кількість науковців взагалі сумнівається у тому, що скелет не було помилково складено з кількох різних кістяків.

Втім, протоавіс змусив вчених замислитися над тим, як відрізняти птахів від “не птахів”. Вже у 90-ті стало зрозуміло, що ті, чи інші пташині ознаки проявлялися у групі істот, від яких походять сучасні птахи не одразу, а у різних комбінаціях. Ба гірше, старі класи “плазунів” та “птахів” майже повністю втратили свій сенс, і натомість з’явилася нова група – “архозаври“. Тож суперечки: “примітивний птах це, чи динозавр з пір’ями” – легко можна було обійти визначенням, що це – “архозавр”. Разом з тим, поряд з вузьким визначенням “птахи”, під яке підпадають чи не усі сучасні представники цього класу, з’явилося більш широке Avialae, до якого і увійшов археоптерикс, разом з іншими викопними птахами.

Пернаті з Китаю

На початку 21 століття з Китаю почалася нова хвиля знахідок примітивних птахів та інших пернатих істот. І те, хто від кого походить стало остаточно незрозумілим. Описаний 2013 року аурорніс жив на 10 мільйонів років раніше за археоптерикса і не міг літати, хоча його голова та крила більше нагадували риси птахів, аніж археоптерикса. Водночас одні дослідники називають його динозавром, а інші – птахом.

Аурорніс
Aurornis. Джерело: doi:10.1038/nature12168

Описана у 2011 році ксіатінгія жила в одні часи з археоптериксом і була на нього схожа. Крихітні (30-40 сантиметрів у довжину) анхіорніси населяли територію Китаю 155-161 мільйонів років тому і можуть бути предками археоптерикса. У той самий час рахонавіс з Мадагаскару, який жив на 80 мільйонів років пізніше за археоптерикса, мав цілком “рептильну” голову і вів схожих на типових дромеозаврид спосіб життя. Усіх цих істот у різних джерелах називають то птахами, то динозаврами.

Анхіорніс
Анхіорніс (Anchiornis huxleyi). Період Верхнього Юрського періоду. Художнє зображення. Джерело: Nobu Tamura

У той самий час, коли зубатих істот з пір’ям умовно відносять до птахів, існувала також перната група з цілком пташиними дзьобами, у “динозавровій” сутності яких ніхто не сумнівається. Це овіраптори, близькі родичі дромеозаврів. Не літали – значить не птахи.

Avimimus portentosus
Художнє зображення Avimimus portentosus – базальний олівраторнозавр динозавр. Джерело: Matt Martyniuk

Ну і щоб остаточно усіх заплутати, серед власне дромеозаврид була відкрита дрібна тварина під назвою мікрораптор. Яка при всьому тому, що була надзвичайно схожа на велоцираптора, замість того, аби як усі інші дромеозавриди ганяти степом у пошуках того, кого можна пошматувати пазурами, перестрибувала з одного дерева на інше, здійснюючи політ за допомогою одразу двох пар крил. Друга пара розміщувалася на задніх кінцівках.

Мікрораптор
Художнє зображення мікрораптора. Джерело: Fred Wierum (Own work) CC BY-SA 4.0

І дехто з дослідників вказує на те, що за деякими ознаками саме мікрораптор більше за інших схожий на пращура птахів.

Хто такі птахи?

Щоб хоч якось розібратися в усьому цьому, вчені склали кладограму, тобто схему того, як гілки різних відкритих видів відділялися одна від одної. Щоправда, інші вчені склали іншу кладограму, не менш переконливу.

nhm.org

Аби зрозуміти, у чому справа, треба повернутися до археоптерикса. У 21 сторіччі, коли він перестав бути унікальною знахідкою і став лише одним із викопних пернатих невизначеної приналежності, вчені засумнівалися у тому, чи він взагалі птах. Якщо відкинути пір’я, то за своєю будовою археоптерикс мало чим відрізнявся від плазунів. І можливо, він на справді не був птахом, а лише ще одним родичем велоцераптора. Тим більше, що один зі зразків решток археоптерикса таки виявився рештками динозавра.

2013 року вченим довелося складати таблицю ознак з багатьох пунктів, щоб переконатися у тому, чи він птах. За сукупністю ознак археоптерикса таки віднесли до Avialae, однак тепер визначення, що таке Avialae, тобто птахів у широкому сенсі цього слова, звучить приблизно як “усі, що більше схожі на горобця, ніж на дромеозавра”.

І у цьому визначенні уся суть сучасної палеонтології. Коли було відкрито археоптерикса, він був рідкісною “перехідною ланкою”, важливою для того, щоб надійно намалювати на схемі шлях, яким еволюція рухалася від умовного велоцераптора до умовної курки. А тепер “перехідних ланок” у нас дуже багато і на їх основі кожен може намалювати свою схему походження птахів. Остання при цьому все одно буде означати, що теорія еволюції є вірною. І маленький археоптерикс, що колись мешкав у субтропічних болотах Німеччини, і надалі залишається чудовим прикладом того, як змінювалося життя на землі.

Крім того, дослідники проаналізували будову зубів усіх 11 знайдених археоптериксів і виявили, що вони геть різні. Оскільки Баварія у мезозойську еру являла собою архіпелаг тропічних островів, то дослідники одразу провели паралель між археоптериксами та зябликами Дарвіна.

Відредаговано 29.01 (22:50): В оригінальній версії статті стверджувалося, що відомий біолог Чарльз Дарвін у свої роботі спирався на варіативність галапагоських зябликів, які в наслідок популяризації робіт Дарвіна почали називатися “зябликами Дарвіна”. У дійсності Дарвін ніколи не обґрунтовував зв’язок між різними групами зябликів, які він зібрав на Галапагоських островах, та еволюційними процесами. Він також не згадував їх у свої книзі “Походження видів”.

LMU (2018), LMU (2017); The Science of Nature (2017); doi: 10.1007/s00114-017-1496-y; Nature (2013), doi: 10.1038/nature12168; Nature (2009), doi: 10.1038/nature08322

Сподобалась стаття? Придбайте нам , а ми напишемо ще.
Повідомити про помилку: підкресліть текст та натисніть CTRL+Enter або
Олександр Бурлака
  • 59 записів
  • 0 дописів
Олександр займається популяризацією науки, веде блоги та працює викладачем у Харківському національному технічному університеті сільського господарства ім. Петра Василенка. Має ступінь кандидата технічних наук.