Їжа для цивілізацій: відкрито нові зони одомашнення рослин в Америці

Нові дослідження проливають світло на досі невідомі центри виробництва їжі для цілих цивілізацій. Деякі з них існували та процвітали за часів Київської Русі, інші – 5 000 років тому.

Археобіологія – це наука, яка вивчає рештки тварин та рослин, пов’язані з діяльністю людини. Саме цій науці, що лежить на межі біології та археології, ми можемо завдячувати новим публікаціям, які дозволяють по-новому поглянути на стародавню історію Північної та Південної Америк.

Біла пляма на мапі

Традиційний погляд на те, як планетою розповсюджувалося відтворювальне господарство полягає у тому, що впродовж багатьох тисячоліть воно переважно ширилося Євразією та, передусім, регіонами Середземномор’я, Близького Сходу та Південно-Східної Азії. У цій моделі західна півкуля виглядає як абсолютно дике місце.

Традиційна схема розповсюдження культурних рослин
Традиційна схема розповсюдження культурних рослин. Джерело: Science 300: 597–603. DOI:10.1126/science.1078208. “Fig. 1”

Регіон вирощування сільськогосподарських культур у Центральній Америці виникая значно пізніше, і більша частина Західної півкулі залишається у статусі “донеолітичної” аж до того, як європейці перетворюють її на свою колонію. Насправді, ці уявлення застаріли вже дуже давно, і справжній масштаб розповсюдження землеробства ми починаємо розуміти лише зараз.

У долині Міссісіпі

Східний агрокультурний комплекс
Східний агрокультурний комплекс. DOI: 10.6084/m9.figshare.c.4203788.

Один із найбільш відомих прикладів – землеробські культури на території сучасних південних та східних штатів США. І якщо численні пращури теперішніх корінних народів (пуебло) на плато Колорадо ще можна розглядати як відгалуження Центральноамериканської зони доместикації, так званий Східний агрокультурний комплекс у долині ріки Міссісіпі – щось принципово інше.

Те, що це самостійна зона одомашнення рослин, було встановлено тільки в 70-ті роки 20 століття. Приблизно 5 тисяч років тому тут було одомашнено два види гарбузів, місцевий вид ячменю, амарантові, місцеві гірчаки, місцеві види очеретянки, представники родини соняшникових. Зверніть увагу, крім соняшників та гарбузів ці рослини зараз майже не культивуються, хоча й робляться спроби відновлення їхньої культивації. Тож дослідникам було дуже цікаво, що ж спонукало мисливців та збирачів створити таку незвичну культуру.

У 2015 році з’явилося дослідження археологів з Університету Юти, в якому вони дослідили процеси, що призвели до утворення Східного агрокультурного комплексу. У ньому вчені вивчали не рештки самих рослин, а великий масив знахідок культурних артефактів для того, щоб встановити, як змінювалася чисельність населення на цій території.

Chenopodium_berlandieri_NPS-1
Chenopodium berlandieri одомашнений у Східному агрокультурному комплексі. Джерело: Public Domain

Нині існують дві різні теорії одомашнення рослин. Теорія конструювання екологічних ніш передбачає, що в умовах низької густини населення та його стабільності люди свідомо створювали для себе нову нішу, де можна було б прогодувати більше населення. На відміну від неї, теорія поведінкової екології передбачає, що першопричиною одомашнення рослин є різке зростання населення на території, яке спричиняє дисбаланс у ресурсах та населенні. Все це спонукає людей експериментувати з найбільш продуктивними видами рослин.

Одомашненню рослин передувало зростання населення

За допомогою радіовуглецевого аналізу дослідники встановили вік великої кількості знахідок зі штатів Кентуккі, Теннессі, Арканзас та Монтана. Виявилося, що впродовж останніх 15 тисяч років у цьому регіоні спостерігалося шість періодів інтенсивного росту населення. І один з них, що відбувся між 6400 та 5500 роками саме передує періоду одомашнення рослин у басейні річки Міссісіпі. У цей період населення відповідних територій подвоїлося. І це дуже добре узгоджується з теорією поведінкової екології.

Динаміка зміни населення у Східному Агрокультурному комплексі.
Динаміка зміни населення у Східному агрокультурному комплексі. Джерело: DOI: 10.1098/rsos.160319

Самі автори публікації переконані, що характер зміни населення та купа інших факторів підтверджують, що вірною є саме теорія поведінкової екології. Тим більше, що її можна узгодити з біологічними уявленнями про еволюцію та отримати модель, яка дозволяє передбачити, у яких випадках доместикація відбувається, а у яких – ні.

Водночас, аналіз археологічних знахідок у Центральній та Південній Америці, а також у Китаї нічого подібного не демонструє. У цих місцевостях чисельність мисливців-збирачів напередодні одомашнення рослин лишалася стабільною, а густина населення – низькою. І це вже говорить скоріше на користь теорії конструювання ніш.

Цілком можливо, що у різних умовах працювали то одна, то інша моделі одомашнення рослин. Також лишається можливість того, що зміни населення на території Східного агрокультурного комплексу ніяк не пов’язані з одомашненням, а отримані результати є артефактом. Зрештою, самі автори публікації говорять про те, що обидві моделі можуть бути поєднані тим чи іншим чином.

Землеробська культура Амазонії

Хай там що, а дослідження раніше невідомих центрів одомашнення рослин у західній півкулі може принести дуже цікаві результати. Так у серпні 2018 року з’явилася стаття Дженіфер Уотлінг з Університету Сан-Паоло у Бразилії.

У ній наведені результати досліджень решток рослин, які пов’язані з людськими поселеннями в басейні річки Мадейра, яка є одним із найбільших притоків Амазонки.

Басейн річки Мадейра
Ріка Мадейра у Південній Америці. Джерело: amazonwaters.org

Ці знахідки датуються періодом у 9 тисяч років тому. На всіх традиційних схемах південно-західна частина басейну Амазонки зображується як місце, у якому первісний лад панував ледь не до двадцятого століття. Хоча вчені досить давно підозрювали, що цей регіон був важливим центром одомашнення рослин, однак археологічних підтверджень цьому було небагато.

Коріння маніоку
Коріння маніоку. Джерело: David Monniaux – Own work

Нове дослідження знайдених зерен та фітолітів, тобто скам’янілих частин рослин, показує, що понад 8 тисяч років тому люди у цьому регіоні вирощували маніок, злакові, боби та, можливо, деякі інші рослини. Також знайдено різноманітне знаряддя, пов’язане з вирощуванням рослин.

Нова знахідка не лише позначає на мапі світу новий регіон одомашнення рослин, але й дозволяє по-новому поглянути на історію Південної Америки.

Виявляється, що історія про те, як принесена європейцями цивілізація руйнує первісні ліси Амазонії, не зовсім відповідає дійсності. Схоже, що амазонські ліси зазнають впливу сільського господарства вже не одну тисячу років. Також цілком можливо, що саме Південно-Західна Амазонія є тим місцем, звідки Південною Америкою почали ширитися місцеві хліборобські культури.

Знахідка в Атлантичному лісі

Майже одночасно зі статтею про Амазонію вийшла інша робота, в якій аналізуються рештки людей з так званого Атлантичного лісу, також розташованого в Бразилії. Цей регіон являє собою широку смугу тропічних та субтропічних лісів, що витягнулася вздовж узбережжя Бразилії. Ця територія відома, перш за все, своїм унікальним біорізноманіттям та ендеміками, тому господарська діяльність людини, яка велася тут протягом всього 20 століття, завдала живій природі значної шкоди.

Атлантичний ліс
Атлантичний ліс

І так само, як на берегах Мадейри, виявилося, що люди почали вести сільське господарство в цій місцевості значно раніше, ніж вважалося досі. Водночас, свідчення того, що люди жили тут коштом рослин, які систематично вирощували, значно молодші, ніж в Амазонії.

Цілком можливо, що місцеві фермери походили від тих, що культивували маніоку та інші рослини на берегах Мадейри.

Розповідь зубної емалі

Вчені дослідили скелет людини віком 4800 років. У порівнянні з іншими регіонами, де розвивалися ранні землеробські культури це зовсім невеликий вік. Однак, насправді, людина, рештки якої було досліджено, була сучасником спорудження перших єгипетських пірамід. Дослідники знали, що треба шукати.

Їх цікавила зубна емаль, склад якої міг підказати, чим харчувалася людина за життя. У даному випадку в рештках було виявлено карбогідрати. А це – вірна ознака того, що люди споживали багато рослин на кшталт ямсу та солодкої картоплі. Мисливець-збирач ніколи не зміг би знайти їх у такій кількості, тож цілком очевидно, що ці культури вирощувалися спеціально.

Ізотопний аналіз тканин зубів показав дієтичні вподобання жінки, а також підказав дослідникам, чим харчувалися її сучасники майже 5000 років тому. DOI: 10.1098/rsos.180432

Атлантичний ліс ніколи не розглядався як батьківщина якогось прогресу в історії людства, тому археологічні дослідження в цьому регіоні майже не проводилися. Разом із тим, нові знахідки дозволяють поглянути на всю Південну Америку пін новим кутом.

Якщо раніше історія корінного населення цього континенту виглядала переважно як історія мисливських племен, то нині можна зробити висновок, що дуже значна частка, а можливо і більшість території Південної Америки, була землеробською ще до приходу європейців.

Історія американських землеробів

Нові дослідження важливі тим, що дозволяють поглянути більш широко на історію людства. Три нових відкриття являють собою три стадії нашого відкриття історії землеробських культур обох Америк. Про землеробів Атлантичного лісу ми щойно дізналися. Землеробство верхів’їв Амазонки було відомо нам вже деякий час, однак ми тільки зараз зрозуміли, наскільки старим воно було. Зараз нам тільки доведеться написати історію нащадків тих, хто можливо, першими на континенті перейшов від збирання рослин у природі до їх вирощування.

Що сталося з нащадками людей Східного агрокультурного комплексу ми знаємо більш-менш точно. Землеробські культури на цій території змінювали одна одну впродовж тисяч років. Місцеві мешканці опанували гончарство та навчилися будувати кургани. Приблизно тисячу років тому тут робили кам’яні таблички, прикрашені зображенням звірів та геометричними фігурами. Дві тисячі років тому в культурі Адена почала виділятися знать. Хоупвельська культура, півтори тисячі років тому вже мала достатньо великі поселення та розвинену торговельну мережу. Вона вже була цілком порівнювана з Європейськими цивілізаціями бронзової доби.

Цивілізації, що не народилися

Міссісіпська культура, що виникла у ті ж часи, що й Київська Русь, вже відзначалася різноманіттям будівель, розвинутими релігійними уявленнями та соціальною нерівністю. Її представники вміли обробляти метали, але ані розвинутої металургії, ані писемності так і не винайшли. У цьому вигляді їх і застали в 16 столітті перші європейські дослідники. Попри те, що контакти між двома культурами були достатньо обережними, європейці таки завезли чимало речей, що за декілька десятиліть майже повністю зруйнували Міссісіпську культуру.

З одного боку це були коні, які настільки припали до душі місцевим племенам, що вони перетворилися з землеробів на кочівників. З іншого – європейські хвороби, що спричинили жахливі епідемії. Частина племен вимерла. Частина – переселилася на інші землі та втратили пам’ять про своїх пращурів. І лише у деяких племен до 19 століття збереглися оповіді про часи, коли їхні пращури ще зводили кургани.

Нові археологічні дослідження Північної та Південної Америк важливі не лише тим, що розкривають правду про ті культури, яким так і не довелося стати цивілізаціями та державами. Це також новий погляд на тих, що виявилися більш успішними. Перехід людей до відновлювального господарства тісно пов’язаний з появою у них держави, грошей і, зрештою, науки. Тож, вивчаючи стародавні аграрні культури, ми також відповідаємо на питання, чим є наша сучасна цивілізація.

Royal Society Open Science (2018), DOI: 10.1098/rsos.160319; PLoS ONE (2018), DOI: 10.1371/journal.pone.0199868; Royal Society Open Science (2018), DOI: 10.1098/rsos.180432

Сподобалась стаття? Придбайте нам , а ми напишемо ще.
Повідомити про помилку: підкресліть текст та натисніть CTRL+Enter або
Олександр Бурлака
  • 60 записів
  • 0 дописів
Олександр займається популяризацією науки, веде блоги та працює викладачем у Харківському національному технічному університеті сільського господарства ім. Петра Василенка. Має ступінь кандидата технічних наук.