Реклама

Homo luzonensis: новий “гобіт” з Філіппін?

Нещодавно палеонтологи описали новий вид людини, що мешкала на Філіппінах близько 67 тисяч років тому. Ця знахідка демонструє поєднання кількох анатомічних рис, що раніше асоціювалися з різними видами людей, розділених у часі та просторі.

Як відкривають нових людей?

Відкриття та опис нових викопних видів – достатньо тривалий процес. Між знахідкою розрізнених решток та офіційним визнанням нового виду можуть минути роки, а то й десятиліття. Не оминають цієї долі й рештки найважливіших для нас істот минулого – представників роду Homo.

Філіппіни та сусідні райони. Нинішні земельні ділянки зображені зеленим кольором, також показана 120-метрова лінія глибини, що позначає давні ділянки суші, що існували під час останнього зледеніння. Джерело: CC-BY John Hawks / GeoMapApp

Саме тому кожна сенсація про відкриття нового виду людей ніби розпорошується у часі. Так ще між 2007 та 2011 роками на філіппінському острові Лусон було знайдено рештки принаймні трьох особин, що беззаперечно належали до архаїчних людей. Однак тільки  у квітні 2019 року з’явилася стаття, де на основі ретельного дослідження цих решток було зроблено висновок про відкриття нового виду людей – Homo luzonensis.

І одразу ж із новим видом виникло декілька питань. Перш за все, цікавим є місце знахідки – острів Лусон. Коли на ньому мешкали нововідкриті люди 67 тисяч років тому, цей острів був відрізаний від решти Євразії достатньо широкою протокою. І прадавнім людям довелося б якось цю протоку долати. До того ж питання про те, які засоби для цього вони могли мати, впирається у значно масштабніше та цікавіше питання.

Суперечливі ознаки

Хто з раніше відкритих видів прадавніх людей є найближчим родичем Homo luzonensis? Відповідь на це питання могли б дати рештки прадавніх істот, однак вони часто неповні і дають суперечливу картину. Маркерні зуби або моляри у знайдених рештках маленькі і нагадують зразки сучасної людини. Премоляри теж маленькі, але при цьому мають аж по три корені. Це особливість вже не сучасних людей, а представників Homo erectus, що в зазначений час ще мешкали у Південно-Східній Азії.

Реклама
Художня реконструкція Карликової людини з острова флорес. Джерело: Cicero Moraes et alii

Водночас, кістки пальців рук та ніг Homo luzonensis взагалі не схожі ані на сапієнсні, ані на неандертальські, ані на відповідні кістки еректусів та карликів-флоресенсисів, що теж мешкали колись у зазначеному у дослідженні регіоні. Найбільше вони нагадують відповідні кістки австралопітеків і, навіть, парантропів, що жили за два мільйони років до того в Африці. Вони асоціюються з неповним переходом від деревного образу життя до наземного. Загалом все виглядає так, ніби ці люди мали невеликий зріст близько 1,2 метра та поєднували у собі архаїчні і сучасні риси.

Експозиція скелета LB1 “Flo” (Homo florensis) на виставці в Королівському бельгійському інституті природничих наук. Ghedoghedo (через Wikimedia) CC-BY-SA 4.0

Таке поєднання могло б поставити антропологів у незручне становище і поставити під сумнів усі наші уявлення про еволюцію людей. Але в антропології воно зустрічається далеко не вперше, тому ніхто не поспішає робити передчасних висновків. Факторів, які можуть пояснити таке поєднання ознак дуже багато. Тут і острівна карликовість, і «ефект засновника», і пристосування до умов екваторіального лісу.

Хто такі Homo luzonensis?

Найдавніша ділянка басейну під назвою Wolo Sege датується віком понад мільйон років. Раніше У Мата Менге археологи знайшли фрагмент крихітної щелепи гомінінів та шість зубів. Останки походять щонайменше від трьох особин, які жили близько 700 000 років тому. Джерело: CC-BY John Hawks / GeoMapApp

Автори у своїй статті не роблять ніяких остаточних висновків щодо того, від кого ж походять «люди з Лусону». З більшою ймовірністю це все ж еректуси, зі значно меншою – сапієнси. У другому випадку нам доведеться дуже сильно переглядати уявлення про нас самих. А ось у першому випадку результат є дуже цікавим. Звичайно, що він гостріше ставить питання про здатність Homo luzonensis долати водні перешкоди, а з іншого – добре узгоджується з нашими уявленнями про останні тисячі років існування Homo erectus, які продовжували існувати у лісах Південно-Східної Азії навіть у ті часи, коли рештою світу вже володіли неандертальці та сапієнси.

Могло статися так, що в цих умовах вони почали зворотний перехід від саванного способу життя до напівдеревного, і саме ця особливість допомогла їм разом зі стовбурами дерев подолати неширокі протоки і дістатися островів Флорес та Лусон. Ну а там вже нові умови призвели до утворення дивних карликових видів людей.

Nature (2019), doi: 10.1038/s41586-019-1067-9.

Реклама

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

10 Shares:
Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Перегляньте також
Мікрораптор
Далі

Як дослідники встановлюють забарвлення тварин з минулого Землі

Якого кольору були мешканці мезозойського лісу? Наскільки наука може помилятися та абсолютно новий комплексний підхід до відновлення зовнішнього…
Далі

Три доісторичні істоти з минулого Землі, про яких ми нічого не знали

Протягом останніх кількох місяців палеонтологи зробили низку відкриттів. Ними були описані дивовижні створіння, що жили на нашій планеті…