Собаки є надзвичайно дружніми до людей через свої гени

Коли ви чуєте про друзів наших менших, імовірно мова йде про собак чи котів, однак справжню дружбу пов’язують саме з собаками. Собаки відверті та чуттєві до нас, вони радіють разом з нами та могли б навіть віддати життя за людину. Однак ми ніколи не могли достеменно пояснити цю надзвичайну співучасть з їхньої сторони.

Нове дослідження, яке було покликане вивчити генетичні та поведінкові особливості собак та вовків, показало, що “найкращі друзі людей” мають схожі генетичні маркери з генетичною вадою людей під назвою синдром Вільямса. Цей зв’язок, стверджують вчені, може пояснити непохитну товариськість собак.

Гіпертовариськість як синдром?

Синдром Вільямса виникає в результаті генетичних порушень. Хромосомні патології викликають зміну зовнішності, серцеві хвороби та порушення нервової системи.

Ще одним важливим симптомом є психологічне відхилення, яке проявляє себе у гіпертовариськістю та відсутності психологічного гальмування. Тобто людина є активною та товариською, навіть з незнайомцями.

“Вважалося, що під час одомашнення собаки еволюціонували та розвинули особливу форму соціального пізнання, якої не було у вовків.”

стверджує Монік Уделл з Орегонського державного університету –

“Нові факти можуть свідчити про те, що собаки насправді могли мати генетичні особливості, які призвели до гіперболізованої мотивації у пошуках соціальних контактів у порівнянні з вовками.”

Уделл та її колега Бріджет фон Холдт, еволюційний біолог з Принстонського університету, спостерігали паралелі між гіпертовариськістю у синдромі Вільямса та поведінкою собак. Їхнім завданням було визначити, наскільки ці явища генетично пов’язані між собою.

“Ця схожість між поведінковим характером синдрому Вільямса та товариськістю собак була неймовірною, вона навела нас на думку про подібності у генетичній структурі двох фенотипів.”

– додала фон Хольдт.

Виходячи з дослідження 2010 року, де був вперше встановлений зв’язок між синдромом Вільямса та його генетичним аналогом у ДНК собак, дослідники почали пошуки хромосомних збігів.

Вони відібрали 18 домашніх собак та 10 особин соціалізованих вовків та піддали їх серії поведінкових тестів. У експериментах брали участь знайомі та не знайомі тваринам люди. Це допомогло перевірити їхню реакцію та емпатію до індивідуальних людей.

В результаті, собаки виявились більш привітними до людей. Коли дослідники розшифрували геноми собак, виявилось, що варіації у шостій хромосомі тварин впливали на рівень їхньої товариськості з людьми.

Собаки мають генетичні відхилення, які імовірно роблять їх більш дружніми до людей.

На наступному етапі вчені вдались до стимулювання білка GIF21, який вони пов’язали з ірраціональною емпатією з боку собак. Експеримент показав, що чим менше собаки мали відхилень у GIF21, тим більше вони відповідали поведінці вовків та залишались байдужими.

Такі результати змусили дослідників задуматись над можливістю впливати на аналогічну хромосому у людей, однак вони залишаються обережними.

Ця робота значно посилює погляд на генетичні аспекти, які визначають поведінку людей та собак. Згодом, вона може пояснити, як собаки відокремились від вовків у процесі еволюції.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

4 Shares:
Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Перегляньте також
Далі

Україна приєднається до європейської програми зі збереження осетрових

Міністерство енергетики та захисту довкілля України почне аналіз та адаптацію Загальноєвропейського плану дій щодо осетрових, підготовленого Всесвітнім товариством…
Далі

Таємна мова дерев

Переважна частина лісу живе в тіні дерев-гігантів, в яких листяний покрив розташований найвище та охоплює найбільшу територію. Це…