Отруйні коти? Дослідження вказало на справжню природу алергенів пухнастих

Міжнародна команда вчених під керівництвом дослідника із Квінслендського університету виявила, що отрута, яку використовують для самозахисту маленькі примати, майже ідентична котячому алергену. Це може означати, що алергія на котів є також їхнім еволюційним пристосуванням для відлякування ворогів.

Не всі люблять котиків

Алергія на котів є однією з найпоширеніших у світі – за приблизними оцінками на неї страждає від 5 до 10 відсотків населення планети. Взагалі, коти є далеко не гіпоалергенними. Наразі відомо про вісім типів алергенів, що продукують вусаті пухнастики.

Понад 80% алергій на котів викликані першим типом – Fel d 1, який і розглядали дослідники. Цей білок переважно виробляється у слині, сальних залозах і, власне, шкірі котячих. Він виділяється всіма кішками, але його концентрація залежить від віку, породи та статі кішки. Так, цього алергену більше у дорослих котів, ніж у кошенят, а у самців його більше, ніж у самок. Вважається, що коти сибірської та балійської породи продукують найменше цього білка.

Поширеною є думка, що алергія виникає на котячу шерсть, однак сама по собі вона не є алергеном, а лише його переносником. Вилизуючись, разом зі слиною тварини наносять алерген на шерсть. Крім того, сама шерсть також містить велику кількість відмерлих лусочок шкіри з цим алергеном. Таким чином шерсть та часточки шкіри, що неодмінно розлітаються по всій окрузі, стають причиною виникнення алергій, однак не прямо, а опосередковано. Цікаво, що Fel d 1 настільки поширений, що його можна знайти майже у кожному будинку, навіть у тому, де котів не тримають.

Унікальний примат

Науковці в Індонезії досліджували одну із найбільш загадкових та незвичайних тварин, що там мешкають, – єдиного у світі отруйного примата – товстого лорі. Це невелика миловидна істота вагою до 1,5 кг з виразними очима, від якої геть не очікуєш небезпеки. Проте небезпека все ж є, і це стосується, у першу чергу, інших товстих лорі.

Так виглядає яванський товстий лорі, отруту якого досліджували вчені. Джерело: Andrew Walmsley/NPL.

Отруту можна знайти у слині товстих лорі, а також у ділянці ліктьових згинів, де знаходиться особлива залоза, яка також виділяє токсин. При поєднанні цих двох речовин – слини та отрути з залози – що часто відбувається при догляді за шерстю, наприклад, утворюється нова, сильніша отрута.

Отруйна залоза на передній кінцівці товстих лорі. Джерело: Helga Schulze.

Поширена по тілу, вона, зокрема, слугує захистом від шкірних паразитів. Але вона також є причиною того, що укуси лорі дуже болючі та довго не заживають (до кількох місяців).

Часто для товстих лорі укуси їхніх родичів виявляються смертельними. У людей іноді після поранення виникає анафілактичний шок, тобто отруйна речовина викликає у людей більше реакцію гіперчутливості, а не токсикоз.

“Зазвичай товсті лорі використовують свою отруту у боротьбі з іншими товстими лорі, завдаючи ран, що дуже повільно загоюються. Але коли вони кусають людину, то у жертви проявляються симптоми, властиві для сильної алергічної реакції”,

– каже Браян Фрай, головний автор наукового дослідження та професор Квінслендського університету

Котячий веном

Вже деякий час відомо, що секрет з унікальних залоз лорі має у структурі білок, схожий на котячий Fel d 1. Але тільки зараз науковці провели повне секвенування білка, тобто встановили амінокислотну послідовність токсину та порівняли його з котячим білком.

Виявилося, що ці дві речовини мають багато спільного, починаючи з зовнішньої структури та закінчуючи послідовністю амінокислот. Так, для одного ланцюга схожість між двома білками сягнула 52,9%, а для другого – 35,7%.

Вчені вважають, що це може вказувати на спільність молекулярної еволюції цих речовин та спільну функціональність. Якщо сюди додати значну поширеність алергії на котів, то можливо, вона не є випадковим збігом обставин?

“Наша теорія полягає в наступному: оскільки цей білок використовується як захисна зброя у товстих лорі, то є певний сенс вважати, що коти теж можуть використовувати цей білок як захист,”

– розмірковує Фрай.

Можливо, це теж пристосування проти хижаків, набуте в ході еволюції”.

Фрай вважає, що було б просто дивним збігом обставин, якби виявилося, що згаданий білок у котів має інше пристосування, аніж у товстих лорі, зважаючи на подібність речовин у двох тварин.

Існує певна ймовірність, що майже половина з нас тримає вдома справжню отруйну тварину.

Автори кажуть, що подібним чином може виявитися, що алергія на отруту мурах чи бджіл теж є еволюційно дібраним пристосуванням.

“Це дослідження – прекрасний приклад того, що робить науку такою чудовою: коли кожна відповідь породжує кілька нових і цікавих питань”,

– каже Браян Фрай.

Toxins (2020), doi: 10.3390/toxins12020086.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

45 Shares:
Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Перегляньте також
Далі

Нобелівськими лауреатами з фізіології або медицини стали Вільям Каелін, сер Пітер Реткліфф, Грегг Семенца

Нобелівський комітет щойно оголосив імена науковців, які цьогоріч розділили Нобелівську премію у секції “Фізіологія або медицина”. Вільям Каелін,…
12 Українська антарктична експедиція групове фото
Далі

Лікар 21-ї Української антарктичної експедиції надав екстрену медичну допомогу громадянці Італії в Антарктиці

За повідомленням Національного антарктичного наукового центру України у Facebook, 23 лютого на станції “Академік Вернадський” виникла позаштатна ситуація…
Морський їжак
Далі

Еволюція проти глобальних змін клімату: вчені роблять унікальне відкриття у морських їжаків

Вчені з університету Санта-Барбари у Каліфорнії нещодавно встановили, що пурпурні морські їжаки володіють вмінням надзвичайно швидкого пристосування до…