Кліматолог Елла Ґілберт про Антарктику, теплові хвилі та кліматичну кризу

Елла Ґілберт, кліматолог БАС

Дослідниця Британської антарктичної служби (БАС) Елла Ґілберт у статті для Independent пояснює, що насправді означають нові температурні рекорди в Антарктиді та як локальні антарктичні зміни пов’язані з глобальною кризою.

“Я кліматолог, що працював в Антарктиці, – ось що теплові хвилі означають для кліматичної кризи,”

– Елла Ґілберт для видання Independent.

У лютому в Антарктиді триває літо, однак попри очікуване сезонне підвищення температур, рекордні показники термометрів – 18,3 °C на аргентинській станції Есперанса та 20,8 °C на бразильській Марамбіо – викликали хвилю обговорень у ЗМІ та науковому середовищі. На Антарктичному півострові, який простягається на північ від континенту у напрямку Південної Америки, завжди спостерігався найм’якіший клімат.

Загальна картина

На думку Ґілберт, ці рекордні показники є “екстраординарними”, однак для їхнього розуміння потрібен контекст.

За її словами, лютневі температурні рекорди пов’язані з погодним явищем, яке отримало назву “фен”. Воно виникає у різних куточках планети, коли маси повітря нагнітаються над гористою місцевістю. Коли вітри дмуть над високогір’ям Антарктичного півострова, на іншому боці може виникнути ефект “фена”. який буде утримувати тепле та сухе повітря. Температури 20-30 °C можуть спостерігатися годинами чи навіть днями.

У січні 2020 року температурні аномалії спостерігалися на всіх континентах. Найбільш екстремальні температури фіксували у вищих широтах Євразії, Скандинавії, Гренландії, Північній Америці, Австралії та Західній Антарктиці. Джерело: Copernicus.

Ґілберт звертає увагу на те, що подібні локальні температурні рекорди також виникають на тлі кліматичних змін в Антарктиці. 2019 рік дійсно став другим найтеплішим роком за всю історію сучасних спостережень, а січень нового року взагалі поставив абсолютний рекорд за середніми температурами.

Донедавна, Антарктичний півострів демонстрував рекордне зростання температур серед усіх регіонів Землі. З середини 20-го століття середньорічні температури тут зросли на 3 °C. За даними спостережень української антарктичної станції Академік Вернадський, яка працює на острові Галіндез за 7 км від західного узбережжя Антарктичного півострова (до 1996 року – британської станції “Фарадей”), середньорічна температура на станції зростала на 0,56 °C на декаду, а зимова – на 1,09 °C щодесять років.

Шельфові льодовики Антарктики. Diti Torterat/Wikipedia (CC BY 2.0) | Science Ukraine

Тож подібне нагрівання мало свої наслідки. За словами дослідниці, з 1940 року понад половина плавучого (шельфового) льодовикового покриву навколо півострова зникла, а 90 відсотків льодовиків відступили. Усе частіші випадки появи “фену” пов’язують з втратою двох головних шельфових льодовиків півострова. У 1995 році колапсував шельфовий льодовик Ларсен A, а у 2002 р. та сама доля спіткала і Ларсен B.

Влітку 2002 року дослідники отримали супутникові зображення шельфового льодовика Ларсен B. Серія знімків впродовж декількох місяців показала, як руйнується безпрецедентна маса криги площею 3 250 кв. км. Джерело: NASA/MODIS/TERRA.

Без шельфової частини, льодовики Антарктичного півострова можуть вільно сповзати у море, роблячи значний внесок в підняття рівня світового океану.

Ґілберт зазначає, що з 1979 втрата антарктичних льодовиків призвела до підняття рівня моря на близько 14 мм. Більша частина цієї криги потрапила у море з Західно-Антарктичного льодовикового щита. Водночас інтенсивність руйнування льодовиків збільшується: у 2009-2017 роках Антарктика втратила у 6 разів більше криги, ніж у період з 1979 по 1989 р. Ці цифри набувають особливого значення для Західної Антарктики, яка містить достатньо криги, щоби підняти рівень світового океану на декілька метрів.

“Кліматична тривога”

Як кліматолог Ґілберт постійно працює з фактами, які мають хвилювати всіх нас. Однак для дослідниці це означає життя у стані “кліматичної тривоги”.

Західна Антарктика стала центром тяжіння для полярних дослідників, які намагаються встановити швидкість змін, які відбуваються з кліматом планети. Міжнародна команда дослідників, що спостерігає за льодовиком Твейтса або льодовиком Судного дня, за останні 30 років зафіксувала пришвидшення втрат криги у два рази. Водночас, його сусід – льодовик Соснового острова – тане найшвидше серед усіх льодовиків планети.

9 лютого, в результаті численних тріщин, від льодовика Соснового острова відколовся айсберг B-49 площею 40 км кв. Якщо зібрати уламки довкола, їхня площа складе додаткові 80 км кв.

Знімок айсберга B-49 у природних кольорах, отриманий інструментом MODIS супутника Aqua 15 лютого 2020 р. Джерело: NASA.

За словами Ґілберт, такі події продовжують дивувати вчених. Та попри тривогу, такі явища є ключем до розуміння майбутніх змін.

Полярні регіони надають найяскравішу статистику, адже саме у таких місцях зміни найстрімкіші та найбільш драматичні. Деякі зміни відбуваються швидше, ніж ми розраховували: теплова хвиля над Гренландією у липні 2019 року сприяла рівню поверхневого танення льодовиків, який був прогнозований для 2070 року.

Остання велика пустеля та науковий континент

Ґілберт підкреслює – можливість проводити дослідження в Антарктиці – це величезний привілей, які підкріплює її рішучість у подоланні глобальної кліматичної кризи.

Антарктика залишається останнім диким континентом для досліджень, про яких нам досі майже нічого невідомо. Проте ми знаємо напевне, що цей унікальний континент може захопити нас зненацька. Полярні дослідження залишаються “нашим ключем до розуміння минулого, теперішнього та майбутнього, а розкриття цих секретів ще ніколи не було важливішим“.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

23 Shares:
Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Перегляньте також