Новий поворот в історії зникнення тасманійського вовка

Тасманійський вовк
Одна з останніх фотографій тасманійського вовка. Джерело: Popperfoto/Getty

Головною причиною таємничого зникнення тасманійського вовка виявились зміни клімату та посуха, а не дикі собаки чи мисливці, стверджують дослідники.

Перелік зниклих видів живих організмів з терен нашої планети поступово поповнюється. Особливо прикро констатувати причетність людини до цих жахливих явищ. Зокрема, наша цивілізація стала свідком та одним з факторів зникненням тасманійського вовка або тилацина.

Початок зникнення виду 3000 років тому

Ми можемо побачити цього сумчастого хижака лише на чорно-білих світлинах, оскільки останній відомий представник Thylacinus cynocephalus помер у 1936 році на острові Тасманія.

Тварина за своїми розмірами скидалась на пса, але володіла здатністю стрибати на задніх лапах, як сучасні кенгуру. Самиці тасманійського вовка мали розродну сумку, в якій дитинчата знаходили свій захист після народження.

Раніше ці хижаки мешкали на всіх просторах Австралії, але близько 3000 років тому їхній ареал суттєво скоротився. Контрольного пострілу тилацинам завдала людина.

Наприкінці XIX століття тасманійського вовка жорстоко винищували як крадія овець, адже вважалось що ці тварини завдають суттєвих збитків фермерству.

Тасманійський вовк 1933 рік.

Уряд Австралії навіть виплачував премії за вбитих хижаків. Ця варварська кампанія завершилась тим, що наприкінці 30-х років XX століття «сумчастих вовків» винищили дощенту.

Дві популяції

Джеремі Остін та його колеги з Університету Аделаїди в Австралії зібрали зразки музейних екземплярів тилацину. Вони розшифрували послідовність ДНК, що містилась в мітохондріях 51 тасманійського вовка. Серед загальної вибірки було 15 тварин, які колись населяли материкову Австралію.

Результати аналізу послідовностей мітохондріального геному показує, що існувало дві окремі популяції виду. Більша займала територію заходу Австралії, її представники володіли значно вищими показниками генетичного різноманіття. На сході материка та Тасманії мешкала більш однорідна популяція. Вони відокремились один від одного 30 000 років тому.

Втрачена надія на відновлення

Хоч процес вимирання виду розпочався ще до приходу переселенців, вирішального удару по тасманійським вовкам завдали саме люди. Саме тому, зусилля природоохоронних кампаній мають бути спрямовані проти повторення подібних жахливих злочинів у майбутньому.

J. Biogeogr (2017), doi: 10.1111/jbi.13101

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

8 Shares:
Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Перегляньте також
Крига у Беринговому морі
Далі

Як Берингове море змінило механізм виникнення льодовикових періодів

Команда дослідників під керівництвом Сува Кендера з Університету Ексетера дослідила, як змінювалося розшарування води у Беринговому морі протягом…
Далі

Україна приєднається до європейської програми зі збереження осетрових

Міністерство енергетики та захисту довкілля України почне аналіз та адаптацію Загальноєвропейського плану дій щодо осетрових, підготовленого Всесвітнім товариством…
Середземне море
Далі

Зміни в Середземномор’ї: дослідники розробили комплексну модель для прогнозування клімату в регіоні

Дослідники, що вивчають зміни клімату, поступово переходять від загальних тез про потепління в масштабах усієї земної кулі до…