Чи може ген батька вплинути на материнську любов?

Американський журнал PLOS Biology опублікував нове дослідження зі Школи біотехнологій університету Кардіффа, яке показує, що ген батька насправді впливає не лише на догляд за дитиною до її народження, але й може суттєво змінити поведінку матері після пологів.

Дослідницька група під керівництвом професорів Розалінд Джон та Ентоні Айлс займались вивченням гормональних речовин, які виділяються з плаценти.

Плацента – унікальний орган, який грає одну з найважливіших ролей у формуванні та розвитку плоду. Вона формується на 15-16 тижні вагітності, а з 20-го бере активну участь у передачі всіх поживних речовин від матері до дитини. Крім того, саме вона допомагає організму матері не допускати відторгнення чужорідної тканини.

Маніпулятивний ген

Вчені дослідили, як саме гормональні сигнали, які виділяє плацента, впливають на поведінку майбутньої матері та навіть готують жінку до своєї нової батьківської ролі. Такий гормон має назву спонгіотрофобласт. Його розмноження та виділення в організм здійснюється за допомогою гормону Phlda2. Але існує декілька незвичайних ефектів: як і більшість генів, що розвиваються, плід має дві копії гена Phlda2, але на відміну від більшості – лише одна копія Phlda2 активна. Іншими словами, активність має ген тільки від одного з батьків, а ген батька в цьому випадку “мовчить”.

Дослідники поцікавилися, що ж трапиться, якщо обидві копії гену Phlda2 виявляться активними, або якщо обидві будуть “мовчати”, і прослідкували результат на мишах.

Виявилося, що матері, які піддаються впливу дитинчат з найвищою активністю Phlda2 (зі зменшеним плацентарним гормоном), вигодували та доглядали своїх дитинчат менше та зосереджували більше уваги на будівництві гнізда. Водночас, матері, які піддавалися найнижчій дозі Phlda2 (а отже, з більш високим рівнем гормонів), витрачали більше часу на виховання своїх дитинчат та менше – на хатні справи.

Догляд за дитиною
Гени, які дитина отримує від батька, впливають на рівень материнського піклування до та після пологів – дослідження. Фото: Seth Reese

Важливість дослідження полягає в тому, що автори припускають можливість використання експерименту з мишами для прогнозування людської поведінки. Оскільки рівні активності генів Phlda2, що змінюються між вагітностями, зворотно співвідносяться з плацентарними гормонами, то, ймовірно, ген батька може вплинути на корегування поведінки матері після народження його дітей. У свою чергу, зміни у пріоритетах матері під час вагітності та після народження мають вплив на загальний розвиток та психологічний стан дитини протягом усього її життя.

“Потрібно ще більше працювати, щоби поглибити наше розуміння того, як це працює у людей,”

розповів професор Джон, залишивши для нас цікаві роздуми та запитання про те, наскільки реакція гормонів миші справді корелюється з людською.

PLoS Biol (2018), doi: 10.1371/journal.pbio.2006599

Сподобалась стаття? Придбайте нам , а ми напишемо ще.
Повідомити про помилку: підкресліть текст та натисніть CTRL+Enter або
Вероніка Кисіль
  • 7 записів
  • 0 дописів
Людина з широким колом діяльності. Вероніка вивчає популяризацію науки в Україні. Цікавиться нанотехнологіями, молекулярною біологією та нейрокогнітивними технологіями. Випускниця видавничо-поліграфічного інституту НТУУ "КПІ".