Пліснява з Чорнобильської зони може захистити астронавтів

Photo by Daria Shevtsova

Команда дослідників з Університету Північної Кароліни та Стенфордського університету перевірила життєздатність гриба, виявленого в деяких знищених ядерних реакторах на колишньому майданчику Чорнобильської АЕС. Дослідники вважать, що його можна використати для захисту астронавтів від радіації.

Представники NASA окреслили чіткі наміри надіслати астронавтів до Марса. Але перш ніж подібна місія стане можливою, людству доведеться подолати чимало технічних проблем. Однією з найбільш вагомих залишається захист астронавтів від радіації.

Без захисної атмосфери Землі та магнітного поля людина не може перебувати в космосі надто довго: ані на Місяці, ані на Марсі. Тому вчені шукають практичні засоби захисту майбутніх учасників пілотованих місій.

“Самовідновлюваний радіаційний щит для дослідження глибокого космосу…”

Graham K. Shunk, Xavier R. Gomez, Nils J. H. Averesch
doi: 10.1101/2020.07.16.205534

Дослідники спиралися на дослідження про деякі види грибів, що здатні рости у високорадіоактивному середовищі, всередині зруйнованих реакторів Чорнобиля.

Випробування декількох видів грибів показало, що вони не тільки виживають у закинутих реакторах, але й фактично процвітають там. Їхні тканини мають здатність поглинати радіацію та перетворювати її в енергію для власного використання. Щоб розглянути можливість використання таких видів грибів як захисного щита для людей, вчені надіслати зразок одного з видів грибів з Чорнобильської зони (cladosporium sphaerospermum) до Міжнародної космічної станції.

Зростання на орбіті

Щойно зразок гриба прибув на МКС, космонавти почали стеження за чашкою Петрі, встановленою дослідниками. Одна половина чашки Петрі була вкрита грибком. На задній частині чашки Петрі був встановлений детектор для вимірювання рівня випромінювання. Експеримент тривав впродовж 30 днів.

Розвиток колонії Cladosporium sphaerospermum в лівій половині чашки. Джерело: Graham K. Shunk / biorXiv

Дослідники встановили, що поверхня чашки Петрі, яка була вкрита грибком, зменшила рівень випромінювання, що надходить через посудину, приблизно на 2% у порівнянні з іншою стороною. Такого рівня фільтрації недостатньо для використання гриба як захисного щита, проте експеримент демонструє значні перспективи. В цьому експерименті було використано шар усього 1,7 міліметра. Тобто, судячи з розрахунків, щоб довести марсіанський рівень випромінювання до безпечних значень, буде достатньо модульного щита товщиною 21 сантиметр.

На думку авторів, можна створити композитний матеріал, що допоможе зменшити товщину шару та покращити його якість. Зважаючи на те, що гриб успішно зростає у радіоактивному середовищі, на Марсі його можна було б культивувати на щитовій конструкції. Надбання еволюції на Землі допомогло б отримати один шар захисту від радіації на іншій планеті майже безкоштовно.

BioRxiv (2020), doi: 10.1101/2020.07.16.205534.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

11 Shares:
Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Перегляньте також