Секвенування ДНК мимоволі загострює соціальні упередження та нерівність

На межі сучасної науки секвенування ДНК обіцяє трансформувати чимало аспектів життя людини. Воно вже відіграє значну роль у правоохоронній системі, а також у медичних та історичних дослідженнях. Однак у його впливах та ймовірності, що ваша генетична інформація буде записана, зосереджена нерівність, що зростає –  чи це за вибором, заради досліджень або медичної користі, або за державним примусом.

25 жовтня британський міністр внутрішніх справ Саджид Джавід вибачився перед парламентом за рішення його департаменту щодо примусу заявників на імміграцію, зокрема 51 родича Британської Армії Ґурхів, яких зобов’язали проходити ДНК-тести для підтвердження їхньої приналежності. Викриття, вперше опубліковане в червні, стало черговим закидом проти державної імміграційної політики “ворожого середовища”. У своїй заяві Саджид Джавід заявив, що було відхилено 83 заявки, 7 з яких були відхилені виключно “на підґрунті придатності”, оскільки заявники не пройшли обов’язкове генетичне тестування.

Проте Сполучене Королівство не єдина країна, що використовує інноваційні технології для укріплення власних кордонів – Канада, Франція та Норвегія також адаптують або розглядають адаптацію цих методик. Тим часом, прикордонники за вказівкою адміністрації Трампа нещодавно вдалися до примусових ДНК-тестів, щоби возз’єднати родини мігрантів, які раніше були примусово розділені.

Якщо в кожному індивідуальному випадку родинне ДНК тестування може надати додаткові “докази” кревних зв’язків для розслідувачів, у країнах Заходу здається, ця починає створюватись система, коли примусове ДНК-тестування стає передумовою для отримання громадянства певними мігрантами.

Однак на тому нерівність у підході до доступу та використання ДНК державою не закінчується.

Порівняння ДНК є стандартом та цінним аспектом для сучасної поліції та основним доказом у тисячах справ. Одна менш відома галузь генетичних розслідувань – порівняння родинної ДНК. Воно використовується з кінця 2000-х, коли ДНК з місця злочину не збігається на 100% з особою у Національній базі ДНК, але може бути використана для встановлення близького родича.

Вбудована нерівність

Попри значну допомогу в розслідуваннях, ці системи мимоволі призвели до виникнення генеалогічної упередженості у визначенні: якщо ваш родич був засуджений за кримінальне правопорушення, ваші шанси бути розшуканим зростають у порівнянні з тим, якби це було не так. Ця упередженість зумовлена соціально-економічними чинниками та може загострити наявну нерівність та розбіжності в правоохоронній діяльності. І це особливо виявляє себе, коли ми визначаємо, які злочинці частіше потрапляли за ґрати в минулому: споживач кокаїну з середнього класу або член банди з внутрішньої частини міста? Корпоративний шахрай або крамничний злодюжка, що знаходиться на межі бідності?

Серед причин переважання молодих темношкірих людей у базі ДНК у порівнянні з іншими групами населення поліція наводить соціально-економічні фактори та практичні аспекти роботи поліції. Втім, існують реальні наслідки для цілих спільнот, коли будь-хто, близько споріднений з молодим темношкірим чоловіком, також може бути розшуканий, винний або ні – в той час, як це значно рідше трапляється з членами інших суспільних груп.

За останнє десятиліття в Швеції, Франції та Нідерландах владу критикували, коли виявилось, що уряд продовжував зберігати “родинні дерева” та реєстраційні списки ромських громад – і це лише випадки, коли ті “попалися” на гарячому. Уявіть собі владу від поєднання списків імен та родинних дерев з ДНК родинних зв’язків та можливості ворожої держави відстежувати та спостерігати за цілими громадами, зокрема в країнах, де зростає популізм та політика негативного ставлення до національних меншин.

Перекіс на Білий Захід

Як зауважили видатні генетики у нещодавньому листі до дослідницьких інститутів, наявні медичні генетичні бази даних, дослідницькі проекти та інститути вибірково ставляться до “білого” західного населення. В останні роки також спостерігався велетенський бум приватних генетичних тестів, єдиною умовою яких була оплата послуг. Лідер на ринку таких послуг, 23andme, нещодавно досяг п’яти мільйонів клієнтів та зараз займається підписанням угоди щодо розробки фармакологічних препаратів з GlaxoSmithKline.

Набір для зборку зразків ДНК
Набір для зборку зразків ДНК компанії 23andMe. Джерело: Flickr/juhansonin

Глобальна нерівність в галузі охорони здоров’я вже сильно перехилилась у бік відносно заможних, розвинених країн. Це пов’язано з тим, що сучасний напрямок медичних досліджень, які, як нам часто кажуть, незабаром мають трансформувати галузь охорони здоров’я, диспропорційно фокусуються на білому населенні Заходу, тож скоріше за все, ми побачимо, як ця революційна технологія буде й надалі збільшувати нерівність, а не забезпечувати покращення здоров’я для всього людства.

ДНК тести для розваг також є частиною квітучої глобальної індустрії з понад 10 мільйонами людей, які вже пройшли тестування лише в одній компанії Ancestry. Ви можете навіть сплатити за ДНК тест для вашого собаки, щоби відстежити його походження та створити ДНК портрет улюбленця для свого помешкання. Тестування заради розваги – це перш за все бізнес з першочерговою платою, і якщо ви зволієте продовжити пошуки генеалогічних збігів та побудувати родинне дерево за допомогою онлайн-інструментів, на вас чекатимуть постійні витрати. Найбільша хвиля онлайн-генеалогії припала саме на західні – особливо англомовні – країни. Це має суттєвий негативний вплив на ефективність досліджень, якщо ви походите з інших країн.

Хоча генетична прив’язаність до певних регіонів Європи може надати дуже точні географічні результати, великі ділянки земної кулі в таких базах залишаються погано представленими, що робить подібний інструмент досить грубим. Загалом, генеалогічні компанії можуть сказати вам, з якої області Ірландії походить один з ваших предків, проте не можуть надати точніші результати, ніж у межах цілого субконтиненту, для частин Африки та Азії.

Вартість генеалогічного генетичного тестування та невисоке бажання корпорацій створювати генетичні профілі непредставлених континентів означає, що одночасно використання та ефективність ДНК секвенування з метою дозвілля є незбалансованим з соціально-економічної, географічної та етнічної точки зору.

Тож здається, що в багатьох випадках ці феноменальні прориви в розшифровці самого коду життя призводять, скоріше, до посилення та переоцінки наявних владних структур, а не йдуть на користь всього людства в рівній мірі. Якщо ми хочемо відновити баланс, щоби в наступні десятиліття ДНК секвенування відігравало все більш визначну роль у суспільстві, фундаментальне значення матимуть цілеспрямовані та обмірковані кроки з боку урядів та корпорацій.

Science Ukraine має ексклюзивний дозвіл автора на переклад, передрук матеріалу не дозволяється.

Ця стаття була вперше опублікована у виданні The Conversation з ліцензією Creative Commons. Переглянути оригінальну статтю.

Сподобалась стаття? Придбайте нам , а ми напишемо ще.
Повідомити про помилку: підкресліть текст та натисніть CTRL+Enter або
Matthew Stellard
  • 1 записів
  • 0 дописів
Меттью Стеллард працює науковим співробітник Школи мистецтв, мови та культури (SALC) в Манчестерському університеті. Отримав ступінь доктора філософії (PhD) з американистики у Манчестерському університеті в 2017 році.