Що ми знаємо про Чорне море? Лежачи на сонячному пляжі південного узбережжя, в мене одне за одним виникали питання про те, що відбувається у глибинах моря, в яке більшість населення країни занурюється лише на декілька десятків метрів від берега. Звідки воно взялося? Чи воно досі живе, чи вже стало єдиним притулком для синьо-зелених водоростей?

Наприкінці липня відбулась презентація науково-популярної книги “Секрети Чорного моря”, яка розповідає важливі історії про головне море країни. Над розділами працював колектив з майже трьох десятків українських дослідників. Ідейний натхненник виходу цієї збірки трагічно загинув наприкінці 2019 року, однак його бажання – створити книгу, яка була б доступною навіть для дітей та закохувала у Чорне море – втілилося у життя.

Сама книга вже доступна на сайті проєкту, а її розділи відкриваються кожного тижня, щоби заохотити повертатися до неї ще. І хоча ці історії є короткими, за ними стоять цілком реальні наукові дослідження українських вчених. Я запитав телефоном координатора проєкту Олену Марушевську про роботу над книгою та проблемні аспекти Чорного моря, на які ми маємо звернути увагу.

“Ця книга була створена у межах проєкту Європейського Союзу ‘Посилення екологічного моніторингу Чорного моря: вибрані заходи” (EMBLAS-Plus)‘, а ідея її створення належить Борису Александрову, нині покійному директору Інституту морської біології НАНУ”,

“Перший рукопис, на жаль, він не встиг дописати. Однак для завершення книги об’єднався великий колектив авторів, кожен з яких наповнив її актуальними даними з власних досліджень.”

– Олена Марушевська, часник проєкту ЄС ‒ ПРООН «Удосконалення екологічного моніторингу Чорного моря: обрані заходи», куратор екологічної групи «Фани Чорного моря»

За словами Марушевської, дослідження у рамках MBLAS-Plus проводили на судні, яке рухалось маршрутом від Одеси до грузинського порту Батумі. Дослідники брали проби води на різних глибинах, біоти та донних осадів. Майже всюди у зразках донних відкладів знаходили частинки мікропластику. Втім, цікаві факти виявили у центральній частині Чорного моря.

“У центрі Чорного моря виявили сміттєву пляму. Однак, на наш подив, частинок пластику не виявилося на самому дні. Це навело нас на думку, що там, у безкисневому середовищі (ред. – нижні шари Чорного моря заповнені сірководнем), можуть існувати мікроорганізми, які харчуються мікропластиком.”

Безкиснева зона розташована на глибині нижче 90 – 160 м і займає приблизно 87% об’єму моря. За останні 20 років сірководневий шар піднявся на 20-25 м. Цю негативну тенденцію підтвердили дослідження 2016 р.
“Спільні чорноморські дослідження” EMBLAS-II.

Дослідники збираються перевірити своє припущення, отримавши живі зразки мікроорганізмів з цього регіону. Однак перед ними постає чималий виклик, адже умови на поверхні та у безкисневій товщі на дні моря докорінно відрізняються.

Пластик та зміни клімату

Океани Землі та навіть сусіднє Середземне море мають власні сміттєві острови та забруднені мікропластиком. Чорне море також не є виключенням. Забруднювачі потрапляють у море разом з найбільшими річками: Дунаєм та Дністром в Україні, Доном в РФ і Ріоні в Грузії, однак, як пояснила Марушевська, є деякі відмінності.

“Частинки мікропластику у водах Дунаю потрапляють безпосередньо у Чорне море. Але на Дніпрі є каскад водосховищ, тому важкі частинки осідають у їхніх донних відкладах,”

– пояснює Марушевська.

У центральній частині чорного моря були знайдені великі концентрації плавучого сміття. В цілому, сміття, що потрапляє у море є загрозою для усіх морських мешканців. Як це не дивно, та найбільшу шкоду морю завдає мікросміття, більша частина якого складається із мікропластмас, які разом із водою та їжею потрапляють до живих система течій в Чорному морі організмів та отруюють їх.

“Спільні чорноморські дослідження” EMBLAS-II.

В Україні поступово розвиваються проєкти для утилізації пластику. В Одесі розпочали експеримент з виготовлення тротуарної плитки з використанням пластикових відходів. А на Кінбурнській косі стартував пілотний проєкт з сортування відходів.

Я також поцікавився в пані Олени майбутнім Чорного моря в умовах змін клімату, які ми спостерігаємо. В книзі цьому питанню присвячений шостий розділ, де перераховані можливі наслідки.

“Зміни клімату також викликають підвищення солоності вод Чорного моря, що приваблює середземноморські види. Серед них також є інвазивні, тобто ті, що витісняють місцеві,”

– зазначила Марушевська.

Втім, нова книга розповідає і про місцевих мешканців. Один із “секретів” Чорного моря – його світіння у темряві – пов’язаний з особливим видом одноклітинних організмів, які розмножуються у шельфових ділянках моря. Втім, я залишу розкриття секретів вам самим.

Про чорноморських акул, крабів та молюсків, а також про виникнення та еволюцію Чорного моря читайте на сторінках проєкту та у групі “Фани Чорного моря. Історії цього регіону ніколи не закінчуються.

У створенні книги брали участь Б. Александров, О. Андріанова, Н. Атамась, В. Большаков, О. Бондаренко, К. Вишнякова, О. Гаркуша, П. Гольдин, В. Демченко, Є. Дикий, Ю. Диханов, С. Дятлов, А. Зотов, Ю. Квач, В. Коморін, В. Мамаєв, О. Мантурова, О. Марушевська, А. Мікаелян, Г. Мінічева, Ю. Михалєв, І. Синєгуб, Я. Слободнік, А. Снігірьова, М. Сон, С. Хуторной, І. Чернічко, Т. Шиганова. Художник: Пустовар І.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

336 Shares:
Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Перегляньте також
Крига у Беринговому морі
Далі

Як Берингове море змінило механізм виникнення льодовикових періодів

Команда дослідників під керівництвом Сува Кендера з Університету Ексетера дослідила, як змінювалося розшарування води у Беринговому морі протягом…