Всесвітній мережі 30 років: чим був та у що перетворився Інтернет?

30 років тому молодий комп’ютерний інженер з ЦЕРН запропонував технологію керування та обміну інформацією, яка б поєднувала ідеї широкого доступу та відкритості. За два роки важкої роботи та тисяч годин програмування концепція перетворилась на Всесвітню мережу World Wide Web (WWW).

Квантові частинки та Мережа

Сучасна мережа з такими сервісами, як Snapchat чи Youtube, переповнена жартівливими відео з кошенятами та песиками, мало чим нагадує те, що задумав у березні 1989 року інженер Тім Бернерс-Лі.

Бернерс-Лі на конференції Hypertext 1991 демонструє роботу WWW-мережі іншим делегатам. Джерело: CERN

Молодий комп’ютерний спеціаліст працював у Європейській організації з ядерних досліджень, де згодом виросте найбільший у світі прискорювач квантових частинок ВАК. Вже тоді, в результаті проведених експериментів, фізики отримували значні об’єми даних, якими потрібно було обмінюватись з колегами. Тож Тім Бернерс-Лі написав пропозицію створення інтернет-системи для з’єднання та швидкого доступу до інформації між різними комп’ютерами на основі гіпертекстової розмітки.

Комп’ютер NeXT, на якому Бернерс-Лі запустив перший WWW-сервер. Джерело: CERN

У листопаді 1990 році ця ідея “мережі інформаційних вузлів, між якими користувачі зможуть перемикатись за власним бажанням” формалізувалась у документ під назвою “WorldWideWeb: Proposal for a HyperText Project” за авторством Бернарса-Лі та його колеги по ЦЕРН Роберта Кайо.

Роберт Кайо та Тім Бернерс-Лі біля комп’ютера NeXT у 1990 році. Джерело: CERN

Ще до Різдва того ж року Бернерс-Лі закінчив розробку ключових компонентів Всесвітньої мережі: html гіпертекстової розмітки, http протоколу та URL адрес, а також створив разом з колегою перший веб-сервер, браузер та редактор. Так на світ з’явилася Мережа (WWW).

Знімок екрана з вікном браузера NeXT, зроблений на комп’ютері Бернарса-Лі 1 січня 1990 року. Джерело: CERN

Настав 1993 рік і локальна мережа ЦЕРН мала стати суспільним надбанням. Організація опублікувала програмне забезпечення та зробила його доступним для розповсюдження та модернізації всім охочим. Це рішення відкрило шлях для бурхливого розвитку Мережі ентузіастами з усіх куточків світу: нині у Всесвітній мережі “присутня” половина населення людства, а кількість веб-сайтів сягає близько 2 мільярдів.

Перші спроби об’єднання

Праобразом сучасної Всесвітньої мережі вважають військову Мережу Агентства передових досліджень Arpanet, розробкою якої за дорученням Міністерства оборони США у другій половині 60-х років займалося декілька американських дослідницьких інститутів.

Мережа Arpanet у 1974
Мережа Arpanet у 1974 році. Джерело: Yngvar, Public Domain

Призначення Arpanet визначило її особливості — вона була закритою та допомагала військовим координувати дії та обмін інформацією між командними центрами та військовими об’єктами у різних частинах Північної Америки. У 1971 році вже був реалізований сервіс для обміну першими email-повідомленнями, а обмін даними було реалізовано за протоколом цифрових адрес TCP/IP. Зрештою, у 1990 році проект Apranet згорнули та перейшли до нового формату мережі.

Спроби створити Інтернет 1.0 з військових мереж у 60-х також були й в Радянському Союзі. У СРСР хотіли розробити ЗагальноДержавну автоматизовану систему, яка б допомогла у координуванні адміністративно-командної економіки. Однак велетенська бюрократична машина партійних з’їздів врешті-решт поховала проект.

Сподобалась стаття? Придбайте нам , а ми напишемо ще.
Повідомити про помилку: підкресліть текст та натисніть CTRL+Enter або