Реклама

Як добре ми розуміємося на собачих емоціях? Можливо, річ у відмінностях культурного середовища

Вчені з Німеччини та Сполученого Королівства опублікували статтю, де спробували розібратися, як добре люди розуміють собачий вираз обличчя та що може впливати на цю здібність. Виявляється, – ваше оточення.

З вовка в чихуахуа

Пес свійський, найкращий чотирилапий друг людини, вперше був описаний Карлом Ліннеєм як окремий вид родини псових – Canis familiis, проте пізніші молекулярні аналізи показали, що насправді він є підвидом вовка і тепер називається Canis lupus familiis.

Ці тварини перші піддалися впливу наших пращурів. Сталося це приблизно 40-30 тисяч років тому, але деякі дані вказують, що це могло відбутися як набагато раніше, так і відносно недавно (15 тисяч років тому). Є різні версії того, як це сталося.

В одній з них йдеться про те, що людина навмисно почала використовувати предків собак – вовків, щоб вони допомагали в полюванні. Вони добре пасують для цих цілей, оскільки є соціальними істотами, як і люди. Інша версія говорить про те, що вовки прибивалися до прадавніх племен людей, щоб поласувати рештками «бенкету», а самі при тому, як виявилося, були відмінними охоронцями поселень.

В обох випадках люди не могли не оцінити їхню відданість, легкість навчання та витривалість. З часом ми почали займатися їхньою селекцією, відбираючи особин із потрібними властивостями (так ми дійшли до того, що з’явилися мопси, комондори та інші породи, в яких інколи важко розгледіти саму собаку, не кажучи вже про підвид вовка).

Реклама
Собаки – це тварини із найбільшою кількістю фенотипічних варіацій. Джерело: Elf із Wikipedia.

Пліч-о-пліч крізь віки

За сотні років близького співіснування, взаємовідносини людини та древнього собаки ставали все тіснішими. Наслідком цього стало корисне й важливе для обох видів пристосування: вміння розпізнавати емоції одне одного. Так, якщо один проявлятиме страх чи агресію, то інший поводитиметься насторожено та обережніше, тим самим підвищуючи шанси на виживання.

Разом зі здатністю розпізнавати тональність людського голосу та жести, навичка чотирилапого розпізнавати людські емоції є важливим фактором, що забезпечує успішне співжиття та дресуру тварини. У собак це вміння розвинене краще, ніж в інших тварин, включно з сучасними вовками та нашими близькими родичами – шимпанзе.

ПРИ КОМУНІКАЦІЇ З РОДИЧАМИ ТА ЛЮДИНОЮ Собаки використовують міміку та мову тіла. Джерело: Sylvio Tüpke.

Та наскільки ми вправні у розпізнаванні собачих почуттів і чи народжуємося ми вже з таким умінням? Ось цим запитанням дослідники задавалися значно рідше. Окрім команди німецьких та британських вчених, які спеціально провели експеримент, щоб дати на нього відповідь.

Змішались люди, пси та шимпанзе

Вчені показували піддослідним фотографії із зображенням людей, собак та шимпанзе, що проявляють різні емоції. По ним учасники мали визначити, що ж відчуває персонаж на фото.

В експерименті використовували зображення собак із зовнішністю, як у німецької вівчарки, оскільки в них немає ні довгої шерсті, великих вух чи складок, які б заважали зчитувати емоції. Джерело: Juliane Bräuer.

Головним досліджуваним питанням було: чи справді здатність розпізнавати собачі емоції є вродженою для сучасної людини, а якщо ні, то чи впливає досвід спілкування з собаками у минулому на цю здатність? Тому для участі в експерименті відібрали групи людей (дітей та дорослих) з різних культурних середовищ, що неоднаково ставляться до собак – корінних європейців та мусульман, які проживають в ісламській країні, чи емігрували до Європи.

Реклама

Відомо, що в європейській культурі собаки відіграють значну роль у житті людей, частіше будучи не просто службовою собакою, а компаньйоном, другом родини. На противагу, у багатьох мусульманських країнах собаки рідко бувають членами сім’ї, а загалом відношення до них часто коливається від неприязного до різко негативного – згідно з релігійними віруваннями, у яких пес постає як нечиста тварина.

Хто ж краще розуміє собак?

В ході досліду стало зрозуміло, що діти з обох груп успішно можуть описати лише людський вираз обличчя. А ось у якому настрої знаходиться шимпанзе чи собака вони зрозуміють лише якщо тварини розгнівані чи щасливі. Дорослі європейці, незалежно від того, чи самі вони володіли собакою чи ні, впоралися з завданням краще, аніж мусульмани. Емоції ж родичів-шимпанзе навіть дорослим з обох груп розпізнати було найважче.

Емоції собаки на фотосесії Dogsonality німецького фотографа Elke Vogelsang.

На основі цих результатів науковці виснували, що здатність до тлумачення собачих емоцій значною мірою є набутою навичкою. Вона визначається віком і культурним середовищем, в якому виростає людина, і навіть досвід тривалого спілкування з собаками тут не грає вагомої ролі.

“Ці результати заслуговують уваги, бо вони припускають, що не завжди прямий досвід роботи з собаками впливає на здатність людини розпізнавати їхні емоції, а скоріше культурне середовище, в якому людина розвивається,”

– пояснює Федеріка Амічі з Інституту еволюційної антропології Макса Планка, головний автор статті.

Вродженою здібність назвати можна хіба що частково, оскільки все ж діти відносно непогано вгадували почуття гніву чи щастя у собак.

Реклама

Собаки розвивалися залежно і разом із людською культурою, що позначилося на використанні перших вже не лише як мисливців, а й укорінення їх протягом історії як помічників у різних сферах життя людини. Їхня важливість для людини триває з початку одомашнення й до сьогодні.

Здатність розпізнавати емоції собак може бути дуже корисною не лише тому, що допомагає досягти більшого взаєморозуміння з природою: інколи вона дозволяє уникнути небажаних і травматичних контактів з твариною та навіть врятувати життя. Це підтверджує важливість створення суспільства, толерантного одне до одного та тварин зокрема, що дозволить зробити його безпечнішим.

“Ми вважаємо, що було б корисно провести майбутні дослідження, що допомогли б визначити, які саме культурні аспекти впливають на здатність людини читати емоції собак,”

– зазначає Джуліан Брауер з Інституту наук людської історії Макса Планка, головний автор статті.

Scientific Reports (2019), doi: 10.1038/s41598-019-52938-4.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

8 Shares:
Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Перегляньте також